Камінний господар. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Вiн, Анно, вiн!.. Чи я збожеволiла?

      Ви — дон Жуан?

      До вашої послуги.

      Як ви могли сюди прибути?

      Кiнно,

      а потiм пiшки.

      Боже, вiн жартує!

      Ви ж головою важите своєю!

      Я комплiмент оцей уперше чую,

      що важу я не серцем, завжди повним,

      а головою — в нiй же, сеньйорито,

      хоч, правда, є думки, та тiльки легкi.

      А що важкого єсть у вашiм серцi?

      О сеньйорито, сеє може знати

      лиш та, що вiзьме теє серце в ручку.

      То ваше серце важене не раз.

      Гадаєте?

      Ховайтесь! Як хто прийде,

      то ви пропали!

      Як уже тепер,

      з очей прекрасних погляди прийнявши,

      ще не пропав, то де ж моя погибель?

      Анна усмiхається, Долорес спускає чорний серпанок

      собi на обличчя i одвертається.

      Iдiть уже назад в свою домiвку!

      Се тiльки рученька жiноча може

      так легко посилати у могилу.

      Невже ви мешкаєте в сьому склепi?

      Як вам сказати? Я тут мав прожити

      сей день i нiч — менi не треба бiльше, —

      та в сiм дворi штивнiша етикета,

      нiж при дворi кастiльськiм, отже й там я

      нездатен був додержать церемонiй,

      то де вже тут!

      Куди ж ви подастеся?

      Я й сам iще не знаю.

      Дон Жуане, тут є тайник пiд церквою, сховайтесь.

      Навряд чи веселiше там, нiж тут.

      Ви дбаєте все про веселiсть!

      Чом же

      про те не дбати?

      Отже якби хто

      на маскараду кликав вас — пiшли б ви?

      З охотою пiшов би.

      То прошу вас.

      Сей вечiр в нашiм домi бал масковий,

      у мого батька Пабло де Альварес,

      остатнiй бал СКАЧАТЬ