Камінний господар. Леся Українка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Камінний господар - Леся Українка страница 4

СКАЧАТЬ

      (сумно хитає головою)

      Словами серденька не одурити…

      Мене з коханим тiльки мрiя в'яже.

      Такими нареченими, як ми,

      пригiдно бути в небi райським духам,

      а тут — яка пекельна з того мука!

      Тобi того не зрозумiти, Анно, —

      тобi збуваються всi сни, всi мрiї…

      Анна

      "Всi сни, всi мрiї" — се вже ти занадто!

      Долорес

      Чому занадто? Що тобi бракує?

      Все маєш: вроду, молодiсть, кохання,

      багатство, хутко будеш мати й шану,

      належну командоровiй дружинi.

      Анна

      (засмiявшись, устає)

      Не бачу тiльки, де тут сни i мрiї.

      Долорес

      (з блiдою усмiшкою)

      Та їх для тебе мовби вже й не треба.

      Обидвi панни походжають мiж пам'ятниками.

      Анна

      Кому ж таки не треба мрiй, Долорес?

      У мене є одна — дитяча — мрiя…

      Либонь, вона повстала з тих казок,

      що баяла менi, малiй, бабуся, —

      я так любила їх…

      Долорес

      Яка ж то мрiя?

      Анна

      Ет, так, химери!.. Мариться менi

      якась гора стрiмка та неприступна,

      на тiй горi мiцний, суворий замок,

      немов гнiздо орлине… В тому замку

      принцеса молода… нiхто не може

      до неї доступитися на кручу…

      Вбиваються i лицарi, i конi,

      на гору добуваючись, i кров

      червоними стрiчками обвиває пiдгiр'я…

      Долорес

      От яка жорстока мрiя!

      Анна

      У мрiях все дозволено. А потiм…

      Долорес

      (переймає)

      …Один щасливий лицар злiз на гору

      i доступив руки i серця панни.

      Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась,

      бо та принцеса — то, звичайно, ти,

      убитi лицарi — то тi панове,

      що сватались до тебе нещасливо,

      а той щасливий лицар — дон Гонзаго.

      Анна

      (смiється)

      Нi, командор мiй — то сама гора,

      а лицаря щасливого немає

      нiде на свiтi.

      Долорес

      Се, либонь, i краще,

      бо що ж ти можеш лицаревi дати

      у надгороду?

      Анна

      Шклянку лимонади

      для прохолоди!

      (Уриває. Iншим тоном).

      Глянь лишень, Долорес, —

      як блимає у сiй гробницi свiтло,

      мов заслоняє хто i вiдслоняє…

      Ну що, як там хто є?

      Долорес

      То кажани

      навкруг лампади в'ються.

      Анна

      Я загляну…

      (Заглядає СКАЧАТЬ