Кожному своє. Ярослав Трінчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на середину зали.

      – З вашого дозволу я вимкну. – Він клацнув кнопкою, по-солдатськи повернувся, стукнув каблуками, випнув груди і урочисто сказав:

      – Я – представник нового уряду.

      На нього не звернули уваги. У всякому разі не відреагували, не виявили зацікавленості чи поваги і це було страшенно образливо. Він рішуче підійшов до телефону і набрав номер.

      – Товаришу генерал, полковник Паскудний до виконання обов’язків приступив… Так… Усі?.. Зрозуміло. – Паскудний поклав трубку і оглянув залу поглядом переможця.

      – Присутні тут підлягають тимчасовому арешту. Я призначений комендантом вілли. Відмова підкоритись мені розглядатиметься як порушення комендантської години.

      – Це, треба гадати, гра? – спитав хтось жартома.

      – Правда, не зовсім кумедна, – додав адвокат. – Де ваші повноваження, полковнику?

      – Ось. – Полковник показав червону книжечку.

      – Документ не має юридичної сили, – сказав адвокат, оглядаючи посвідчення, – оскільки він виписаний завтрашнім числом.

      – Адвокате! – Паскудний зневажливо глянув на нього. – Що ви верзете! Зараз по всіх містах патрулюють танки, батеери та особливі загони. Один з них неподалік. Оце і є юридична сила. Може порадите викликати? Через п’ять хвилин будуть.

      – Застосування сили – це демонстрація безсилля, – спокійно відповів адвокат.

      – Попрошу без дискусій, зневажливо, через зуби кинув полковник. – Хто підтримає новий уряд або виявить до нього лояльність, може бути вільним.

      – Але ж ми не знаємо програми… нового уряду, – примирливо сказав хтось.

      Той ще не договорив, а Паскудний зрозумів: один наш.

      – Благо народу нашої країни – ось програма. А шлях реалізації обговорюватиметься разом з вами… – Пане професоре, я прошу вас першого підтримати нову владу і переконаний, вашу точку зору поділять і гості. – Полковник сказав це так, ніби сумніву щодо позиції професора у нього не було.

      – Ні, шановний полковнику. Влада, яка утверджується силою, є незаконною. Я визнаю лиш ту, яку обиратиму на демократичних засадах. – Братишин говорив тихо. Так, що його ледве почули. Але відразу всі зрозуміли, що потрапили в халепу: тепер доведеться або підтримати професора і накликати на себе немилість нової влади, або – цей переворот, а це значить, відступитися від господаря… якому зовсім недавно так гаряче аплодували…

      – Цей переворот – злодійська акція. Його не можна визнати. – крикнув хтось із гурту, а полковник підняв руку.

      – Панове, спокійно. Обговорювати бути чи не бути оновленню в країні не варто. Воно уже є. Від вас вимагається лиш формальна підтримка. Для вашого ж блага… – Він зробив паузу. – Говорите: «вибраний народом». Так, ніби ви або ваші предки справді обирали коли-небудь… за винятком… отих злодіїв, шахраїв, СКАЧАТЬ