Кожному своє. Ярослав Трінчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його боготворила. Напиши Марко Пилипович антиурядову пісеньку – завтра її заспіває весь люд. Вийди він на демонстрацію – за ним усе місто. Василишин – небезпечна людина.

      Але полковник підготувався добре. З композитором він розправиться без ускладнень. Не був би він полковником Леонідом Паскудним.

      – Я попрошу підійти до мене Василишина Марка, – сказав, але без попередньої впевненості.

      – Вибачте, полковнику, але ви мені не потрібні.

      – Потрібен, молодий чоловіче, потрібен.

      – Якщо я вам потрібен, то підійдіть до мене, – Марко засміявся, і в залі ожили трохи.

      – Коли гора не йде до Магомета – Магомет іде до гори. Бережіться, композиторе! – полковник повільно встав, підійшов до Марка і сказав йому щось пошепки.

      Той засміявся.

      – Ви не вмієте жартувати, полковнику. Це брехня.

      Паскудний почервонів. То був ляпас. Колись він про це згадає. А зараз… вийняв і показав Маркові фото.

      Той зблід. Машинально сіпнулась рука, щоб взяти фото, та полковник повільно пішов і сів у крісло. Він знав, що робить. Цього молодика подачками не візьмеш. А з ладу його вивести треба.

      Василишин якусь мить вагався, потім рішуче підійшов до полковника.

      – Жалкую, що зараз дуель неможлива.

      – Не жалкуйте, я вас убив би, – відповів спокійно Паскудний і тихо, так, аби ніхто не почув, додав: – Я знаю, ви популярна людина, тому арештувати вас не можу. Мені потрібно одне – щоб ви мовчали. І по-батьківськи хочу застерегти: не вчиніть якогось необдуманого кроку, бо тоді нам доведеться зробити так, що коли вас везтимуть до тюрми, натовп улюлюкатиме навздогін. А це візьміть собі на пам’ять.

      – Який шантаж! Який безсоромний шантаж!

      – Спокійно, юначе. Чи хочете, аби по місту розкидали тисячі таких…

      Марко тремтів. Він тримав у руках фото, де «знято» його з хлопчиком… Йому хотілося взяти за горло отого ситого негідника, а полковник спокійно:

      – Особисто я не вірю, в те. Видно, майстерний монтаж. Однак, ви повинні зрозуміти, що ми не допустимо вашого активного протесту… а от підтримка була би бажана. Ось вам перепустка. Радимо місяць-другий сидіти дома мовчки, а там видно буде.

      Марко вийшов. Не злякався провокації. Щоб не вдарити Паскудного.

      Полковник посміхався. Тепер не залишилося балакучих… З рештою справа піде легше. Можна телефонувати генералові, що завдання виконане.

      Він потирав руки. Нині чи не найвизначніший день його життя. Так запросто зігнув у баранячий ріг цю гнилу інтелігенцію.

      Він ще покликав кількох викладачів і просто так, навіть без застереження, відпустив. Залишилося небагато гостей. Раптом полковнику заманулося посварити професора з Олегом Івановичем.

      – Пане Чалий, – звернувся СКАЧАТЬ