Название: Їжа. Італійське щастя
Автор: Олена Костюкович
Издательство: ""Издательство Фолио""
Жанр: Кулинария
isbn: 978-966-03-6927-6
isbn:
43
За: Стендаль. Рим, Неаполь и Флоренция (1817). Пер. Н. Я. Рыковой. С. 99.
44
Amendola G. Roma: Editori Riuniti, 1976. P. 69.
45
Caprara М. Milano: Bietti, 1999. P. 13–14.
46
Стверджується у «Брокгаузі»: «(Aphrodisiaca, грец.) – засоби, що мають властивість штучно збуджувати чи посилювати статеве почуття. Це досягається або психічним шляхом, дією на уяву, або фізичними засобами, п’янкими напоями і подразненнями. До останнього роду А. належать гострі речовини, що містять кантаридин і викликають запалення сечовипускального каналу (шпанські мушки, хрущі, diabolina). З цією ж метою раніше вживались прянощі (шафран, імбир, кориця), а також мускус та мирра. Всі ці засоби шкідливі для здоров’я, зокрема гострі та наркотичні речовини, які, слід гадати, й складали в давнину більшість «любовних напоїв».
47
Взагалі маршал, попри все, міг-таки здивуватись. Міланська «costoletta» (її назва – від costola, ребро) містить кісточку, а віденський шніцель її позбавлений; готується міланська котлета не в клярі, як віденський шніцель, а в яйці та сухарній обсипці, яка щільно пристає до поверхні м’яса; на противагу цьому поверхня тієї м’ясної частини, що захована усередині віденського шніцеля, легко й охоче зі своєї оболонки вислизає. У цілому, міланська котлета і віденський шніцель – різні страви. Але у них доволі подібна філософія.
48
«У Ломбардії це одна з найулюбленіших розваг. Дами обожнюють usei colla polenta (пташок з полентою). Пізньої осені ловлять у тенета величезну кількість пташок, яких подають смаженими в жовтому тісті, що готується тут-таки з кукурудзяного борошна, замішаного на теплій воді. Таке тісто (polenta) – основна їжа ломбардського селянина впродовж усього року». У вид.: Стендаль. Рим, Неаполь и Флоренция (1817). Пер. Н. Я. Рыковой. С. 167.
49
Бура романьйольська порода свиней, що розводиться в околицях Равенни і Форлі, вже в 1949 році, коли залишалося близько двадцяти тисяч особин, вважалась загроженою. До початку 1990-х років на світі залишалося всього лише вісімнадцять цих свиней. До справи взялись активісти «Слоу Фуд», але їхніх зусиль було недостатньо, і в концесію увійшли італійське відділення WWF (Всесвітнього фонду дикої природи) і Туринський університет. Роботу очолив ентузіаст-одинак, що зумів зберегти породу романьйольських свиней, – агроном Лаццарі. До середини другого десятиліття двадцять першого сторіччя цих свиней тримають вже на численних подвір’ях – не тільки в Романьї, але також у П’ємонті і в Марке, і, схоже, в цьому окремому випадку люди справді зуміли природі по-справжньому допомогти.
50
Petrini C. Вuоnо, pulito е giusto: principi di nuova gastronomia (2005).
51
Veronelli L. Vietato vietare. Tredici ricette per vari disgusti (1991).
52
Veronelli L. Le parole della terra. Manuale per enodissidenti e gastroribelli (2003). Написаний спільно з Пабло СКАЧАТЬ