Час жити і Час помирати. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як Мюкке багатозначно щось прошепотів Мюллеру. Той звів брови.

      – А не можна зробити це потім?

      – Краще зараз, пане лейтенант, так простіше.

      – Гаразд. Робіть, як знаєте.

      Мюкке ступив наперед.

      – Скажи он тому, щоб скинув чоботи, – звернувся він до діда, що розумів німецьку, й показав на молодого полоненого.

      Старий виконав його наказ. Говорив він тихо, майже співучим голосом. Той другий – худий чоловік, до якого він звернувся, спершу нічого не збагнув.

      – Ану, швидше! – гримнув Мюкке. – Чоботи! Скидай чоботи!

      Старий повторив те, що сказав раніше. Молодий нарешті зрозумів, чого від нього хочуть, і, як людина, котра усвідомила свою помилку, почав квапно скидати чоботи. Стоячи на одній нозі й незграбно підстрибуючи, він стягав чобіт із другої. «Чому він так поспішає? – думав Гребер. – Щоб померти хвилиною раніше?» Чоловік узяв чоботи в руки й покірно простягнув їх Мюкке. Чоботи були добрячі. Мюкке щось пробурмотів і показав рукою вбік. Чоловік поставив чоботи й повернувся назад у ряд. Він стояв на снігу в брудних онучах, з них виглядали жовті пальці ніг, і він ніяково їх ховав.

      Мюкке уважно оглядав інших. Побачивши в жінки хутряні рукавиці, звелів покласти їх поряд з чобітьми. Червона кофта теж привернула його увагу. Вона була міцна й добротна. Штайнбреннер нишком посміювався, але Мюкке так і не наказав жінці роздягнутися. Чи то остерігався Рае, який міг усе бачити з вікна, чи то не знав, що йому з тією кофтою робити потім. Він одійшов убік.

      Жінка щось швидко заговорила російською мовою.

      – Запитайте, що вона хоче, – сказав лейтенант Мюллер. Він був блідий. Він уперше брав участь у страті.

      Мюкке перепитав старого росіянина.

      – Вона нічого не хоче. Вона лише проклинає вас.

      – Що? – крикнув Мюллер, нічого не зрозумівши.

      – Вона проклинає вас, – повторив старий голосніше. – Вона проклинає вас і всіх німців, які ходять по російській землі. Вона проклинає ваших дітей! Вона мріє про той день, коли її діти розстріляють ваших дітей, як зараз ви розстрілюєте нас.

      – Ну й гадюка! – Мюкке оторопіло втупився в жінку.

      – У неї двоє дітей, – сказав дід. – І в мене три сини.

      – Досить, Мюкке! – нервово гукнув Мюллер. – Ми ж не пастори!

      Відділення стало струнко. Гребер стиснув у руці гвинтівку. Він знову скинув рукавиці. Сталь обпікала пальці холодом. Поруч стояв Гіршман. Він завмер і весь аж пожовтів. Гребер вирішив стріляти в росіянина, що стояв ліворуч. Раніше, коли його призначали в таку команду, він стріляв у повітря, але тепер уже давно цього не робив. Адже людям, яких розстрілювали, це не допомагало. Інші чинили так само, і часом мало не всі навмисне не влучали в ціль. Тоді процедура повторювалась, і таким чином полонених страчували двічі. Щоправда, був випадок, коли жінка, яку не вбили СКАЧАТЬ