Сповідь з того світу. Ярослав Яріш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наш Майдан зажив, як великий організм… Та найперше, що зробив мій чоловік, це закріпив на «Йолці» прапор нашого Городка,[1] аби надихатися ним до подальшої боротьби.

      Перед Різдвяними святами нам випало поїхати додому, щоби взяти дещо із речей та заладнати деякі справи. А ще я дуже скучила за своїм синочком. Іван просив мене, аби я лишилася вдома і цього разу із ним не їхала до Києва.

      – Не треба тобі, Маріє. Може, досить? За малого подумай…

      – Івасик побуде в баби. Зубну щітку не забув? – відповіла я.

      – Ні.

      – Гроші?

      – Є.

      – Права, техпаспорт?

      – Та є в машині.

      Він зрозумів, що сперечатися зі мною – марна справа, і тільки рукою махнув. Я ж чогось боялася відпускати його самого, знову нахлинуло відчуття цього дежавю…

      Іван узяв в одну руку сумку з нашими речами, у другу – з продуктами. Уже переступив поріг, як раптом спинився.

      – Чекай! Найголовніше забув! Там я лишив нашу бухгалтерію з Майдану…

      – Не вертайся – не пощастить, – сказала я.

      – Тоді візьми з кімнати папочку з документами. Така зелена.

      Я відразу знайшла зелену пластикову папку і встромила її у свою сумочку, виключила світло і вийшла з хати.

      Розділ 4

      Нечиста сила

      У каміні потріскували дрова. Холодні кам’яні стіни намагалися зігрітись теплом, що ішло від вогню, однак на дотик все одно залишалися холодними: мур є мур. То тут, то там на стінах висіли оленячі та кабанячі голови, шкури… Зі стелі на грубому ланцюгу звисало колесо від воза, на якому горіли свічки, слабо освітлюючи приміщення. Сама ж кімната була заставлена кількома важкими дубовими лавами і столами.

      Рипнувши, відчинилися двері на кованих завісах, усередину ввійшла дівчина у вишитій сорочці та коротенькому каптанчику. Вона прослизнула повз столи і зупинилася біля одного з них, за яким сиділо троє чоловіків.

      – Що будете замовляти? – спитала дівчина.

      – Борщєца з пельменями. І шашлик, – відповів один з чоловіків, що скляними очима дивився на «Меню».

      – Три борщі з пельменями, три шашлики, – записала собі у блокнот дівчина.

      – Да. І шоби шашличок був такий сочний, панімаєш? – додав інший – білявий, при цьому підморгнувши.

      Дівчина кивнула головою на знак згоди.

      – Чого бажаєте випити? Якусь горілку?

      – Городоцьку давай. Чекуньку. А нє – бутилку. І пивка для ривка.

      Дівчина записала і вийшла. Білявий провів її поглядом.

      – А нічо така тьолочка. І кабачок нормальний…

      Усі троє були у шкіряних куртках, спортивних штанах і кросівках, коротко стрижені.

      – Піду на пенсію, собі такий ресторанчик організую. А шо, вся братва давно в костюмчиках ходять: мерседеси, охрана, секретутки, всі діла…

      – Ага, івани васильовичі поміняли професію. СКАЧАТЬ