Сповідь з того світу. Ярослав Яріш

Чтение книги онлайн.

      Тим часом принесли замовлення.

      – Смачного, – побажала дівчина і відійшла.

      – Налітай, братва, – мовив Біда і взяв у руки пляшку.

      – Нед казав не бухати, – спробував стримати Лихо, але горілка вже лилася у стакани.

      – Крапаль не помішає.

      Налили, випили, почали закушувати. Їли мовчки, сердито. Раптом дубові двері відчинилися – і всередину ввійшов чоловік у довгому плащі. Він оглянув приміщення, побачивши трьох, пішов просто до них і мовчки сів за їхній столик. Біда тут же підсунув стакан, узяв пляшку, налив.

      – Давай, братан.

      – Тамбовський піп тобі братан! – гаркнув новоприбулий. – Якого милого тут сидите? Взагалі мозги розісрали? Вас же ті дівахи в разі кіпішу за шість секунд зрисують!

      Лихо відірвав погляд від закуски, впритул поглянув на гостя.

      – А ти не дуже тут ричи, начальник! Дістав уже!

      Запала напружена мовчанка, яку розрядив Біда.

      – Забий на дівах, старина. Сам базарив, що мєнти замазані, тєма стопудова. Хулі нам, пацанам, мерзнути? Зайшли зігрітися, туда-сюда сотку бахнути. А шо? Давай, кажи кого валити – і не парся.

      Нед поглянув на товаришів, тоді узяв у руку стаканчик, випив з усіма, почав говорити:

      – Валити не можна, самі знаєте. Пояснити, але без мокрухи. Є тут, короче, один фраєрок: підприємець і громадський діяч. Зараз – активіст Майдану, – Нед узяв шматок м’яса, кинув собі у рот.

      – Тоді чого сам не розібрався, а нас визвав, н-на? – спитав надмірно Лихо, взяв у руки пляшку і знову налив. Випили…

      – Та вже і посаду давали, і бабла підкинули… Віриш, навіть тьолку підсилали – ніяк.

      – А забухати?

      – Не п’є, сука! Короче, лишився один варіант – пресонути. Тільки ви знаєте…

      – Та знаємо, знаємо, – грубо перебив Біда. – Без мокрухи. Давай кажи, де той лох приписався…

      – Та чекай, не газуй, – втрутився Лихо. – Хай Нед розчохлить: шо куда…

      – А шо непонятно! – визвірився Біда. – Сказано: підприємець і громадський діяч. Напевно, з тих підорів національно свідомих!

      – А мені не нада «напевно»!.. – Лихо також показав зуби.

      – Короче! – гавкнув Нед, і його товариші затихли. – Звати Іваном… Він тут, у Городку, організував фонд. Ми перевіряли – там всьо чисто. Реставрує церкви, кидає на спорт і туризм, організовує там усякі фестивалі, історичні реконструкції, театри, срака-мотика. Багато з дітьми працює… Організував новий проект: хоче відновити Городоцький замок, тільки в масштабі, зробити там дитячий майданчик. Землю вже навіть вибив, а там, між іншим, торговий комплекс мав стояти. Але то всьо хєрня. Тепер він помагає Майдану, при тому реально помагає…

      – А може, він у депутати лізе? – перебив Лихо.

      – Та в тім-то й справа, що не лізе в політику. Дід його тіпа бендеровець чи шо, а внук такий самий завернутий! Короче, наше завдання. Перше, на Майдані він веде деяку бухгалтерію, тож у нього треба буде забрати ті папери. СКАЧАТЬ