Сніданок на снігу (збірник). Анатолій Дністровий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ клуб – лазять по горах із луками, вистежують одне одного, вчаться шукати сліди ворога, полювати невогнепальною зброєю, словом, облазили все кілометрів на тридцять навколо. Тут навіть були бойові дії – їхня група проти іншої. Оце стара баба йде лісом, а з кущів як вискочить чи то опришок, чи то індіанець розмальований – і баба в крик, тікає, падає, кошик губить, словом, прибігає до людей і давай їм перелякано показувати на гори, що бачила дику людину. Хлопчики щасливі й дивляться на нього, немов на Бога.

      – Цікаво, – сказав Зарецький.

      – Що вона там знову про мене бреше? – обернувся до них Микола.

      – Розповідає, що ви новий Довбуш! – пожартував Зарецький.

      – Та ні – я домашній, – усміхнувся він.

      – Ми домашні – до пори, до часу, – сказав Богдан.

      На санях вони доїхали до готелю, Людмила залишилася чекати в холі. Богдан піднявся до себе. Набрав Віолетту, вона взяла слухавку – як завжди, трохи незадоволена. Він розпитав про погоду. Вона сказала, що їх добряче засипає снігом. Зарецький сказав, що тут те саме, порадив піти в маркет і купити все необхідне, бо невідомо, якими будуть обставини.

      – Який маркет? Які обставини? Ти про що? – почув він у відповідь.

      – Мабуть, прийшов циклон. Усе може бути паралізованим. Якщо ти зараз не подумаєш про наступні дні, то буде пізно.

      – Господи, ну коли ти вже перестанеш мені читати нотації! Який маркет? Чого я маю кудись іти? Я зробила манікюр і не хочу поламати собі нігті через якісь ідіотські сумки з продуктами, – обурилася Віолетта.

      – Дивись, щоб завтра від голоду не гризла свій манікюр, – саркастично відповів Зарецький.

      – Я краще поїду до мами, поки це все не втрясеться. Візьму таксі – і поїду до мами, – дружина ніби відмовлялася чути його аргументи.

      – Таксі вже можуть не їздити, і до мами доведеться йти пішки. Але, звісно ж, тобі все вирішувати, ти ж доросла людина, – вже значно спокійніше сказав Богдан.

      – Коли ти починаєш так говорити, то в мене відразу пропадає настрій, – в її голосі вчувалася образа.

      – Добре, не буду набридати, – на цьому розмова між ними закінчилася. Віолетта не поцікавилася, як справи у чоловіка чи як проходить семінар.

      Він поспіхом зібрав свої речі в дві спортивні сумки і невдовзі здав номер. Людмила підвелася зі шкіряного дивана в холі, відклавши журнал на столик, підійшла до нього.

      – У тебе все добре?

      – Здається, так.

      – Втомлено виглядаєш, ніби тебе щось гризе.

      – Усе нормально.

      Зарецький спершу вирішив покурити. Він дивився, як тихо падав пелехатий, густий сніг, як затягнув собою місцеві краєвиди – будинки, дерева, вулиці, гори, небо; йому здалося, ніби він опинився на іншій планеті, де все відбувається геть по-іншому, де в людей інші уявлення про час і простір, інші звички, інші бажання, інші тривоги і сни. Богдан замислено курив, а Людмила уважно дивилася на його зосереджене СКАЧАТЬ