Леопард. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ солі.

      Вони знов утупилися в нього.

      – Незвична річ, – пояснив Бйорн, – черепашки у прісній воді.

      – Тобто?

      – Я говорив з біологом, котрий досліджує прісноводні водойми. Черепашка належить ютландському синьочерепашковому молюскові, одному з найдрібніших підвидів, який зустрічається в Норвегії лише у двох озерах.

      – Яких же?

      – Ейєрен та Люсерен.

      – Обидва в Естфолді, – сказала Кая. – Поряд. Великі озера.

      – У густонаселеному фюльке, – додав Харрі.

      – Соррі, – мовив Гольм.

      – М-м-м… А мотузка – чи є якісь ознаки, що вказують, де її придбано?

      – Немає. В тому-то й річ. Жодних. Вона взагалі не схожа на жодну мотузку з тих, що я будь-коли бачив. Лише натуральні волокна, ані нейлону, ані будь-яких інших неприродних складників.

      – Коноплі, – сказав Харрі.

      – Що? – спитав Гольм.

      – Коноплі. Мотузки та гашиш виготовляють з однієї рослини. Якщо забажаєш покурити, можна просто заскочити в порт і підпалити швартові біля порома у Данію.

      – Це не коноплі, – мовив Гольм, – ігноруючі хихикання Каї. – Луб’я в’яза та липи. В’яз переважає.

      – Справжня кустарна норвезька мотузка, – зауважила Кая. – Саме такі колись робили на хуторах.

      – На хуторах? – здивувався Харрі.

      Кая кивнула:

      – Колись у кожнім селі була хоч одна людина, яка зналася на тому, як добре сукати мотузки. На місяць опускаєш деревину у воду, щоб розмокла, потім дереш кору та луб’я. А потім сукаєш. Виходить мотузка.

      Харрі з Бйорном повернулися у кріслах до Каї.

      – Що таке? – спитала вона розгублено.

      – Послухай-но, – мовив Харрі. – Гадаєш, таке всі знають?

      – А-а-а, от ти до чого… – сказала вона. – Просто мій дідусь сукав мотузки.

      – Ага. Тож для мотузок використовують в’яз та липу?

      – Загалом, можна використовувати луб’я будь-яких дерев.

      – Дотримуючись якоїсь пропорції?

      Кая стенула плечима:

      – Звісно, я не фахівець, але, як на мене, незвично сукати мотузку з луб’я різних порід дерев. Пригадую, як Евен, мій старший брат, розповідав, що дідусь використовував лише липу, бо вона погано вбирає воду. Тому свої мотузки йому не доводилось смолити.

      – А що ти думаєш, Бйорне?

      – Якщо такі мотузки нині – рідкість, тоді, певна річ, дізнатися, де їх виготовили, буде легше.

      Харрі підвівся й почав снувати кімнатою туди-сюди. З кожним кроком лінолеум під гумовою підошвою жалісно схлипував.

      – Отже, можемо припустити, що виробництво було обмеженим, а продаж – локальним. Чи, Кає, для тебе прийнятна така версія?

      – Мабуть.

      – Поза тим, можемо також припустити, що місцини, де сукали мотузку й де нею користувалися, розташовані неподалік одна від одної. Ці кустарні мотузки навряд чи подорожували далеко від домівки.

      – Досі СКАЧАТЬ