Привид. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ встановила в камері приховані мікрофони. Але спалювач, отой продажний поліцай, так і не прийшов. Знайшли його через півроку. Дрібні шматочки його тіла були розкидані по тюльпановому полю. Сам я – міський хлопець, але чув, що з трупів людей виходить ефективне добриво.

      Бернтсен замовк і поглянув на пілота, очікуючи на звичне в такій ситуації запитання.

      Пілот випрямив спину, до його обличчя частково повернулося його природне забарвлення, і, нарешті, він прокашлявся й спитав:

      – Е-е-е, а чому саме спалювач? Це ж не він розколовся.

      – А тому, що у цьому світі немає справедливості, Шульце. Є лише необхідні рішення для практичних проблем. Спалювач, який мав знищити докази, сам перетворився на доказ. На нього впала підозра, і якби його спіймали на місці злочину, то він міг би вивести детективів на косовських албанців. Оскільки він був не їхнім одноплемінником, а просто продажним поліцаєм, то цілком логічне рішення полягало в тім, щоби переправити його на той світ. До того ж, албанці знали, що саме на цьому вбивстві поліція не фокусуватиме свою увагу і не стане здіймати велику бучу. Бо який сенс? Спалювач уже отримав належне покарання, а поліція зазвичай не горить бажанням розпочинати слідство, єдиний результат якого полягатиме в тому, що громадськість дізнається про корупцію серед правоохоронців. Я вірно кажу?

      Шульц не відповів.

      Бернтсен подався вперед. Голос його зазвучав тихше, але напруженіше.

      – Я не хочу, щоби шматки мого тіла знайшли на тюльпановому полі. Єдиний наш вихід з усього цього – це довіряти один одному. Бо у нас один парашут. Второпав?

      Пілот знову прокашлявся.

      – А що сталося з тим косовським албанцем? Йому вдалося пом’якшити вирок?

      – Важко сказати. Його знайшли повішеним у камері ще до того, як справа дійшла до суду. Хтось розбив йому голову об гак для одежі.

      Обличчя командира корабля знову пополотніло.

      – Розслабся й дихай глибше, Шульце, – кинув Бернтсен. Оцей аспект роботи подобався йому більше за все: приємне відчуття від того, що інколи йому випадає можливість покомандувати.

      Шульц відхилився і притулився головою до стіни. Заплющив очі.

      – А якщо я відмовлюся від вашої допомоги і ми вдамо, що вас тут ніколи не було?

      – Не вийде. Той, хто дає роботу тобі й мені, не зацікавлений в тому, щоби ти давав свідчення в суді.

      – Тобто ви хочете сказати, що фактично я не маю вибору?

      Бернтсен посміхнувся. І вимовив свою улюблену фразу:

      – Шульце, ти вже давно не маєш жодного вибору.

      Стадіон «Валле Говін». Маленька оаза бетону посеред пустелі зелених галявин, беріз, парків та квітників на верандах. Взимку цей стадіон використовувався як ковзанка, а влітку – як концертний майданчик, в основному, для виступів таких динозаврів, як «Роллінг Стоунз», Прінс та СКАЧАТЬ