Казки мого бомбосховища. Олексiй Чупа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кількома довгими настороженими поглядами, після чого Рашид невпевнено повернувся до дверей. Але в під’їзді було вже порожньо. Він побачив лише спини міліціонерів, що зникали у світлому прямокутнику прочинених дверей, і темну калюжу крові, яка своїми берегами майже сягала їхніх дверей.

      Знову все затихло.

      – І що це було? – запитав Рашид старшого.

      – Та що. Сусідка наша знову фестивалить. Коли її вже шайтан забере…

      Змовники заспокоїлися. Напилися чаю, ще покурили, аби відволіктися, поговорили на якісь відсторонені теми, запхали назад до комірчини бити та ніж. Кілька разів поверталися до дверей, прислухалися до випадкових голосів із під’їзду, виглядали назовні, але там було спокійно.

      – Отже, на чому ми зупинилися? – мовив Махмед, повертаючись до столу.

      – На тому, що Донбас буде нашим.

      – Він уже наш, брате. Залишилося тільки взяти владу, так би мовити, офіційно.

      – Чекай, це все добре. Але навіщо нам Донбас? Що ми з ним робитимемо?

      – Логічно, – погодився Махмед. – Скажімо так, ми тут влаштуємо свою республіку, будемо торгувати, як хочемо, зможемо наших скільки завгодно сюди привезти – клімат тут краще, ніж у нас на батьківщині.

      – Так нас же просто знищать. Фізично знищать. Не здається?

      – Ні, – засміявся старший, – я достатньо слідкую за новинами, аби знати, що з терористами – а вони назвуть нас терористами – ведуть переговори до самої усирачки, і якщо тільки зовсім нічого не вийде, тоді починають стріляти. От під час цих переговорів ми собі щось виторгуємо. У всякому разі, умови в нас будуть кращі, ніж зараз.

      – Хм, ну добре. То коли? Коли ми це зробимо?

      – Я все розрахував уже, – пояснив Махмед, – якщо наші схвалять план, то все буде розгортатися наступним чином. Зараз середина липня, так?

      – Так.

      – Зараз розгорнемо якісь там підготовчі роботи, в серпні розпочнемо будівництво. На точках, які викупимо, зробимо таємні склади для зброї.

      – Зброю де будемо купувати? Зацікавляться ж, якщо вогнепали тисячами брати.

      – У Жоріка є дружбан один, він тобі рідну маму продасть і не спитає нічого. Будемо брати в нього.

      – Що за люди…

      – Саме тому, що вони такі мудаки, вони і не мають права тут жити. Ми займемо їхнє місце. Ладно, не відволікай мене… Восени розпочнемо прийом нових людей з нашої землі. На будівництво можна не витрачатися дуже, все рівно воно нам тільки для прикриття.

      – Так, само собою.

      – Ну і все. А владу ми захопимо тоді, коли ці люди будуть в такому розслабленому стані, що їм буде на все начхати.

      – Це коли?

      – Новий рік, брате. Годині о п’ятій ранку першого січня наступного року ми вирушимо невеликими загонами на стратегічно важливі точки.

      – Це буде великий заколот! – уже не стримував радості і збудження Рашид.

      – Так! Місто буде переходити до наших рук цілими СКАЧАТЬ