Казки мого бомбосховища. Олексiй Чупа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ німець стверджує, що йому майже три з половиною сотні років. Каже, що народився на початку сімнадцятого століття, – на підтвердження своїх слів Валєра ткнув пальцем у дату, яка так товариша Микитенка насторожила в документах.

      – Ну, але ж ти розумієш, що цього не може бути.

      – Розумію.

      Валєра знову повернувся до Фрая:

      – Ви стверджуєте, що вам більше трьохсот років?

      – Так.

      – Коли вас взяли в полон, вас про це питали?

      – Так.

      – І це нікого не здивувало?

      – Так, – втретє повторив німець.

      Валєра спробував уявити, як радянські військові не дивуються тому, що полоненому більше трьох сотень років, і не повірив.

      – Ну, добре, можливо, там усе писали автоматично, – знехотя погодився він, – але ми мусимо розібратися.

      – Розбирайтеся, – зверхньо засміявся Фрай.

      – Ану мовчати! – втрутилася товариш Микитенко, яка нічого не розуміла в їхній розмові, але цей сміх підказав їй, що німець наразі – господар становища.

      Валєра зробив заспокійливий жест рукою, жінка всілася на місце, а Фрай замовк.

      – Як можна було прожити триста з гаком років? – спитав він полоненого.

      – Легко.

      – Я не знаю більше таких людей.

      – Я також.

      – Як це вам вдалося? Та ще і зберегти, так би мовити, дуже пристойний товарний вигляд, – натякнув він на молоду зовнішність Фрая.

      – Ви мені все одно не повірите.

      – Ну, а ви спробуйте, я послухаю. – Валєра із солодкою кадебістською посмішкою наблизив своє обличчя до обличчя полоненого.

      Герхард Фрай зазирнув йому в очі і спокійно промовив, не відриваючи погляду:

      – Якби ти був німцем і жив у Кельні, ти би неодмінно знав прізвище Фрай. Ми – династія чаклунів. Мій дід умів робити такі речі, що порівняно з життям завдовжки у три століття це тобі здалося би дитячою забавкою. Його спалили за підозрою у співпраці з дияволом, між нами кажучи, підозра була правдива. Я, на жаль, не настільки могутній, бо дід мало чого встиг мене навчити, але забирати чужі душі і зберігати молодість тіла – раз плюнути. Якщо ти мені не віриш – пропоную зустрітися за сто років і поспілкуватися на цю тему.

      – Ага, обов’язково. І що, ви безсмертний?

      – Звісно, дурню. Я триста тридцять шостий рік живу, невже важко здогадатися?!

      – Ага, ну добре. Зустрінемося через сто років.

      Він відійшов від Фрая, сів за стіл до начальниці і, почавши копирсатися в документах, спитав її:

      – Скажіть, він проходив психіатра?

      – Так, ось довідка, – тицьнула йому якийсь папірець жінка.

      – Чудово. Тут написано, що він здоровий.

      – А що таке?

      – Він мені тут зараз розповідав, що він чаклун і безсмертний. Як на мене – хоче відкараскатись від важкої праці. А отже…

      – А отже, – підхопила його товариш Микитенко, – відправляємо СКАЧАТЬ