Льодовик. Олександр Вільчинський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ же без нього? Але поступово з’явилися і культові блокбастери, як-от «Святослав», «Хотин», «Жовті Води», «Під Конотопом», «Холодний Яр», нові екранізації «Богдана Хмельницького» й «Мазепи», а також «Роксолана», навіть дві «Роксолани». А ще «Олекса Довбуш», «Устим Кармелюк» – також по два, «Крути», «Остання Січ», «Пригоди козака Мамая», «Зимовий похід» – кажуть, що також уже третя версія з’явилася, але я ще не бачив. А ще ж і екранізація класики: «Енеїда», «Гайдамаки», «Захар Беркут» – також дві нові версії, «Лісова пісня», «Повія», «Кайдашева сім’я», «Сестри Річинські», «Тигролови»…

      А із новіших, з тих дисків, що приносила Лідка – «Смерть кур’єра», «Снігова королева», але тільки друга частина, зняті молодим режисером Натаном Мілкусом, «Павук», «Діви ночі», «Пошуки українського сексу», а ще – «Чорний ворон», «Іван і Чорна пантера», «Різдвяна казка», «На високій полонині» і просто «На полонині», а ще комедія «Йолка, або Мордою в олів’є» – про Новорічні гуляння у дольодовиковій Росії. А нещодавно з’явилося ще одне супер-«мило», майстром цього жанру вважається Остап Ярошенко: багатосерійне «Кохання у Макові» – курортний детектив та «Марс: кохання на Червоній планеті», що його також уже розтягли до сорока серій і кінця не видно. Нуднішою є хіба що «Жива вода» – із життя відпочиваючих у Трускавці. Це поки там не з’явилася молода «зірка» Яринка Івченко у головній ролі.

      Переважно купую фільми на дисках і переглядаю вдома, хоча інколи навідуюсь у новий кінопалац на Богатирській. Я з дитинства люблю кіно, бабуня також любила ходити у кінотеатр і мене з собою брала. Тепер люблю нове українське кіно, ми всі його любимо. А оскільки у московітів останнім часом напряг із нафтою й газом і розраховуватися нічим, то наш уряд спеціальною постановою прийняв рішення за бюджетні кошти викуповувати кіно– і телепродукцію у наших кіностудій, а московітам віддавати копії за їх «дерев’яні» таньґа майже безкоштовно. Краще вже нехай дивляться наше, ніж американське.

      До того ж багато фільмів, за відсутності коштів на дубляж, тепер транслюють у них українською. Як виявилося, новітні московіти у своїй масі розуміють її і без субтитрів. А тим більше на Кубані, де тепер їхня столиця, а сільська Кубань і до Льодовика, ще з часів запорожців, була україномовною. Хіба хтось колись міг таке припустити?… А тепер наша незалежна преса підозрює наш уряд у спробі певної мовної експансії і засуджує ці прояви. Уряд виправдовується, мовляв, не самим же нам дублювати ті фільми московітською?

* * *

      Нафта й газ – це окрема тема, і ми з Петрунею щодня маємо нагоду про це поміркувати біля нашого «айсберга» на прізвисько Гляціал. Цим словом прийнято називати найхолодніші фази в середині льодовикової ери, але нам воно підійшло для іншого. У Міховому обійсті на Сошенка, де ми всі тепер мешкаємо за наполяганням і за рахунок Міхових роботодавців, ми назвали так ту велику брилу льоду, що виростає з-під землі і загрожує теплиці і з якою ми ось уже другий рік невтомно боремося. Вона виростає, а ми її СКАЧАТЬ