Солодка печаль. Дэвид Николс

Чтение книги онлайн.

      – Я його зустрічав?

      – Ні. Біллі зустрічала, коли приходила на роботу зі мною. І – ні, він сьогодні не тут, тож нічого собі не вигадуй.

      – І як давно?..

      – Пару місяців.

      – Ти тут лише із січня!

      – Так, і відтоді ми стали дуже добрими друзями.

      Я розсміявся по-злому, як тільки міг.

      – Ти не дуже зріло це сприймаєш, Чарлі.

      – «Дуже добрими друзями». Так кажеш, наче тобі дев’ять років…

      – Гаразд, коханцями. Так краще?

      – Заради всього святого, мамо…

      – Бо я можу поводитися з тобою, як із дитиною, якщо хочеш, чи тобі краще так?

      – Ні, я лише хочу…

      – …щоб я пояснила тобі, що відбувається, і саме це я і намагаюся зробити. Я не проти, що ти сердишся, я очікую, що ти злитимешся, але я також очікую, що ти виявиш повагу й вислухаєш. Гаразд? – Вона пхнула відро пальцем ноги. – Господи, мені б зараз цигарку!

      Я погладив свої кишені.

      – І це теж не смішно. Ти куриш?

      – Ні!

      – Бо якщо куриш, я тебе вб’ю…

      – Не курю. Просто розкажи мені.

      – Я познайомилася із Джонатаном тут. Він удівець, дві доньки, близнючки. Гарний чоловік, дуже гарний, і ми трохи розмовляли. Я розповідала йому про тата, і він ставився з великим розумінням, адже й сам трохи пригнічений, і тому знав, як воно, і ми стали друзями, а потім… більше ніж друзями. Не дивися так. Таке трапляється, Чарлі, колись сам дізнаєшся. Бути у шлюбі – не так просто, як кохати одну людину за все життя…

      – Але ж це і є шлюб! Він і має бути таким. Слухай… – я схопив її за руку й відвів палець, щоб показати, що обручка й досі на місці, а вона схопила мене за руки й міцно стиснула їх.

      – Так, так, має бути, так, але це складно, Чарлі, це заплутано й боляче, і можна мати сильні почуття до різних людей, абсолютно щирі та сильні. Ти зрозумієш, коли подорослішаєш…

      Не встигла ця фраза зірватися з її губ – і я буквально побачив, як вона намагається забрати її назад, проковтнути, але було вже пізно. Вона розізлила мене дужче, ніж «зразкова поведінка», і я копняком відчинив двері, але мама притиснула руку до мого коліна, заспокоюючи мене.

      – Припини це! Припини! Чарлі! Послухай, я не маю сумніву, що твій батько – кохання мого життя, і ти теж не повинен у цьому сумніватися. Але зараз я – його доглядальниця, а не дружина або партнерка, лише доглядальниця, і часом – часом можна по-справжньому зненавидіти людей, про яких маєш піклуватися, зненавидіти їх за те, що маєш про них піклуватися…

      – Ти його ненавидиш?

      – Ні! Я його не ненавиджу, я кохаю його – хіба ти мене не чув? Я набагато краще виклала все це в листі…

      – Просто скажи мені!

      – О господи! Я…

      Але її голос перечепився за щось. Якийсь масний блиск промайнув у її очах, вона заплющила їх і міцно притиснула кінчики пальців до очниць.

      – Я втомилася, Чарлі. Я просто дуже, дуже втомилася. Ніякої користі для нього СКАЧАТЬ