Після падіння. Деннис Лихэйн
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Після падіння - Деннис Лихэйн страница 22

СКАЧАТЬ бал у 2000 році. Але там був Браян у смокінгу, який йому не личив, і з повернутою вбік головою; підписаний він був як «Спадкоємець деревообробного бізнесу Браян Делакруа III». У статті, що супроводжувала знімок, його назвали «малопомітним» і «відомим своєю закритістю», випускником Браунського університету, який здобув ступінь MBA у Вортонській школі бізнесу. А згодом він із цими дипломами став…

      Приватним детективом у Чикопі в штаті Массачусетс і пропрацював ним рік?

      Вона всміхнулася, згадавши його в тій комірці-кабінеті, золотого хлопчика, що намагався відкинути шлях, який йому вторувала родина, та явно сумнівався в цьому своєму виборі. Такого серйозного, такого чесного. Якби вона ввійшла в якісь інші двері, віддала свою справу якомусь іншому приватному детективові, той, можливо, зробив би саме те, про що попереджав її Браян: обібрав би її до нитки.

      А сам Браян відмовився це робити.

      Вона придивилася до його фотографії та уявила, як він живе за один-два райони від неї. А може, й за один-два квартали.

      – Я із Себастьяном, – промовила Рейчел уголос. – Я кохаю Себастьяна.

      І закрила ноутбук.

      Вона сказала собі, що відповість на Браянів лист завтра, та так за це й не взялася.

      Два тижні по тому зателефонував Джеремі Джеймс і спитав, чи сидить вона. Вона не сиділа, але притулилася до стіни і сказала йому, що сидить.

      – Я встановив особи практично всіх. Ті двоє чорношкірих досі разом і мають приватну практику в Сент-Луїсі. Інша жінка померла 1990 року. Здоровань був із викладачів і кілька років тому теж пішов із життя. А хлопець у велюровому пуловері – це Чарльз Осаріс, клінічний психолог, який практикує в Оаху.

      – Гаваї, – промовила вона.

      – Якщо він виявиться твоїм татом, – сказав Джеремі, – тобі доведеться відвідати чудове місце. Я чекатиму на запрошення.

      – Та звісно!

      Чарльзові Осарісу Рейчел зателефонувала аж за три дні. Річ була не в нервах чи якомусь остраху, а у відчаї. Вона знала, що він їй не батько, відчувала це нутром і кожною електромагнітною ланкою свого первісного мозку.

      Та все ж почасти сподівалася на протилежне.

      Чарльз Осаріс підтвердив, що навчався на доктораті Університету Джонса Гопкінса з клінічної психології разом з Елізабет Чайлдс. Йому згадувалося кілька вечорів, коли вони ходили до бару «У Майло» в Східному Балтиморі, де на стіні праворуч від барної стійки дійсно висів прапорець команди «Балтимор колтс». Йому було прикро чути, що Елізабет пішла із життя: вона здавалася йому цікавою жінкою.

      – Мені сказали, що ви з нею зустрічалися, – заявила Рейчел.

      – І хто б вам таке сказав? – Чарльз Осаріс видав щось середнє між грубим вигуком і смішком. – Міс Чайлдс, я не приховував своєї орієнтації ще з сімдесятих. І на ілюзії щодо своєї сексуальності ніколи не страждав: на спантеличення – так, на ілюзії – ні. Ніколи не зустрічався і навіть не цілувався з жінкою.

      – Вочевидь, мене дезінформували, – сказала Рейчел.

      – Вочевидь, так. А чому ви спитали, СКАЧАТЬ