Після падіння. Деннис Лихэйн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Інша пара телефоном попросила все скасувати, хоч я й не пам’ятав, щоб телефон дзвонив. Тоді виправдання завжди видавалися цілком логічними. Лише з часом, озираючись назад, я побачив, як вони нагромаджуються. Хай там як, друзів ми не мали.

      – То цієї ночі вона зникла?

      – Вона повернулася на світанку, – відповів Джеремі. – Її було побито. – Він поглянув на підлогу. – Навіть гірше. Усі видимі ушкодження були в неї на тілі, а не на обличчі. Але її зґвалтували й побили.

      – Хто?

      Він зазирнув їй у вічі.

      – У цьому й питання. Щоправда, вона побувала в поліції. Зняла побої. Погодилася на взяття аналізів у зв’язку зі зґвалтуванням. – Він судомно, волого вдихнув, затягнувши повітря вглиб горла. – Вона сказала поліціянтам, що не вкаже особи того, хто на неї напав. Принаймні тоді. Але повернувшись додому й розповівши про це мені, вона запевнила мене: якщо я не прийду до тями й не визнаю правди, вона…

      – Хвилинку, – втрутилася Рейчел, – якої правди?

      – Що я зробив їй дитину.

      – Але ж то був не ти.

      – Правильно.

      – Отже…

      – Отже, вона наполягла на тому, щоб я це визнав. Сказала, що ми можемо бути разом лише тоді, якщо я буду цілковито чесним із нею і перестану брехати про те, що не є твоїм батьком. Я сказав: «Елізабет, я скажу світові, що я – батько Рейчел. Підпишу всі документи, що на це вказуватимуть. Якщо ми розлучимося, платитиму аліменти, доки їй не виповниться вісімнадцять. Але чого я не зроблю, не можу зробити, чого просити в мене – справжній безум, так це заявити тобі, її матері, що вона – моє поріддя. Такого не можна просити ні в кого».

      – А що вона на це сказала? – запитала Рейчел, хоч і непогано уявляла, що саме.

      – Вона спитала мене, чому я так наполегливо брешу. Спитала, на яку недугу я страждаю, якщо намагаюся виставити її нерозважливою в такому нагальному питанні. Вона попросила мене визнати, що я намагаюся виставити її божевільною. – Він звів долоні докупи, наче в молитві, і його голос сильно, майже до шепоту, стишився. – Суть гри, як я її розумів, була така: вона нізащо не зможе повірити, що я її кохаю, якщо я не погоджуся дотримувати нелогічної угоди. Заковика була саме в нелогічності вимоги. Це мало для неї вирішальне значення: «або зустрінься зі мною в печері мого ж безуму, або не зустрічайся зі мною взагалі».

      – І ти вирішив не зустрічатися взагалі.

      – Я вирішив обрати правду. – Він знову сперся на столик. – І своє психічне здоров’я.

      Рейчел відчула, як кутики її рота підіймаються в гіркому усміху.

      – Це їй не сподобалося, так?

      – Вона сказала мені, що я більше не зможу тебе побачити, якщо я рішучо налаштований жити в боягузтві та брехні. Пішовши з цього будинку, я назавжди піду з твого життя.

      – І ти пішов.

      – І я пішов.

      – І жодного разу не спробував вийти на зв’язок?

      Він заперечно похитав головою.

      – Так СКАЧАТЬ