Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану. Олексій Кононенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по доброму джигітові – сім років»? Може відразу почне шукати собі іншого, з товстою шиєю?»

      – Агаюнус, ось вирушу я за конем, прибуду в Нішапур, а там дізнаються, що я Ґероґли, і вб'ють мене. Коли помру, як будеш ти оплакувати мене? Розкажи, а я послухаю, та і вирушу в путь, – звернувся Ґероґли до Агаюнус і ліг, накрившись халатом.

      Агаюнус присіла поруч з Ґероґли і заспівала:

      Якщо сили покинуть – погано буде тобі,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Багато ворогів прагне крові твоєї,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Немає нікого, хто так би напинав лук.

      Твій скакун – летить, не торкаючись землі,

      Немає тобі рівних. Тільки ти самотній,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Немає синів – їхати поруч з тобою,

      Немає дочок – ридати на могилі твоїй,

      Я не можу без тебе, помру без тебе,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Сльози мої розтоплять сніги вершин,

      Зсунуть потоком колесо водяного млина.

      Так я тобі співаю – пері Агаюнус,

      З оком сокола, з лапою лева – Ґероґли.

      Доспівала Агаюнус, і Ґероґли підвівся.

      – Догодила ти мені Агаюнус, дякую. Чи доля мені загинути чи ні, але зараз я задоволений…

      – Ґероґли, вирушай на пошуки Ґир-ата як каландар. Нехай чоло твоє омиється потом, ноги вкриються пухирями. Настраждаєшся через коня свого, і тоді він принесе тобі користь. Тебе нагородив Аллах Ґир-атом, легко тобі він дістався. А що дається легко, не йде на користь, Ґероґли.

      Забрала вона у Ґероґли дорогий халат і шовковий кушак, гострого ножа і сокиру, папаху з хутра видри і чоботи з сагри.[36] Все забрала вона у Ґероґли і обрядила його каландаром. На голову наділа діряву шапку, на плечі накинула лахміття, в руки палицю дала, перекинула через плече «гарбуз нещастя»[37] і мовила:

      – Ну, йди! Хай Аллах допоможе тобі!

      Зайшов Ґероґли до мейхани. Побачив його Косе і скрикнув:

      – Що з тобою, Ґероґли! Що сталося з тобою? Невже надумав ти юродствувати через якусь паршиву шкапу?

      – Не юродствую я, Косе. Стара була з Ніша-пура, туди відвела вона Ґир-ата. Треба мені йти розшукувати його. Тому-то я в одязі каландара. Мій наказ: поки мене тут не буде, не здумайте кривдити мою Агаюнус, Овеза милого і Ґюль-Ширін, – відповів Ґероґли і пішов, залишивши у фортеці сорок джигітів.

      Два дні він йшов, а на третій Сапар-Косе з джигітами догнав його.

      – Ну, Косе, кажи – у чому річ?

      – Ти велів нам залишитися, Ґероґли, але у фортеці нам нічого робити без тебе. Ми поїдемо з тобою, Ґероґли.

      – Послухайте моєї поради, Косе, залишайтеся! Далеко Ґир-ат, ні сила, ні золото не допоможуть нам повернути його. Ось стану я божим мандрівником, і, може, Аллах знову дасть мені Ґир-ата. Не потрібні ви мені зараз, повертайтеся.

      – Ґероґли! Ти занадто часто повторюєш «повертайтеся». Чи серйозно ти це кажеш, чи, може, СКАЧАТЬ