Сойчине крило. Іван Франко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вже сміх людям сказати. Ти своїми кривульками випередиш мене? – сміявся Заєць.

      – Ну, про мене, спробуймо, коли тобі охота.

      – Гаразд! – відповідає Заєць. – Давай руку. А тепер біжім.

      – Ну, ну, чого так поспішати, – відповів Їжак. – Треба наперед піти додому, трішки поснідати, а через півгодинки я повернусь на оце місце.

      Заєць не мав нічого проти, бо і йому хотілось перед тим похрумати свіжої капусти. АЇїжак тим часом поплентався додому.

      Приходить Їжак додому і каже до своєї жінки:

      – Жінко, збирайся швиденько, підеш зо мною в поле.

      – А чого мені в поле? – питає Їжачиха.

      – Знаєш, я з Зайцем маємо бігати наввипередки.

      – Чи ти, чоловіче, з глузду з’їхав? – скрикнула Їжачиха. – Ти з Зайцем хочеш наввипередки бігати?

      – Авжеж хочу. І ти мусиш мені допомогти.

      Що мала Їжачиха робити? Зібралася й пішла з чоловіком.

      А дорогою Їжак і мовить до неї:

      – Бачиш оцю довгу ниву? Тут мають бути наші перегони. Заєць бігтиме одною борозною, а я другою. Відтіля, з гори, починаємо бігти. Отже, ти стань собі ось тут, у борозні, і коли Заєць прибіжить сюди, то ти підведи голову та й крикни: «А я вже тут!»

      Так, розмовляючи, вони прийшли на умовлену ниву.

      Їжак поставив свою жінку на її місце, а сам пішов борозною на другий кінець.

      Приходить, а Заєць уже там.

      – Ну, що ж, біжімо? – питає Заєць. – Ну, раз… два…

      Один став в одну борозну, другий— у другу.

      Заєць крикнув «три» і рушив сам, як вихор, нивою.

      А Їжак пробіг, може, з три кроки, потім притаївся у борозні і повернув назад на своє перше місце. А Заєць біжить щосили. Та коли добіг на кінець ниви, аж тут Їжакова жінка з другої борозни кричить йому назустріч:

      – А я вже тут!

      Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд.

      – А це ж як могло статись? – скрикнув Заєць. – Біжім ще раз, назад!

      І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши вуха на спину. Їжачиха лишилася спокійнісінько на своїм місці. А коли Заєць добіг на другий кінець ниви, то там їжак йому назустріч:

      – А я вже тут!

      Розлютився Заєць: «Що за диво? Щоб кривоногий Їжак мене випередив?» І, не тямлячи себе з досади, крикнув:

      – Ану, ще раз біжім!

      – Про мене Семене, – мовив їжак, – біжім хоч десять разів, мені байдуже.

      Побіг Заєць, а знизу знову чує:

      – Я вже тут!

      Біжать ще раз угору— знов те саме. Так він, бідолаха, бігав, бігав аж сімдесят і три рази туди й назад, а Їжак кожного разу був «уже тут». Чи Заєць добіжить до одного краю ниви, чи до другого, все чує одно: «Я вже тут». А сімдесят четвертий раз Заєць не добіг. Саме на середині ниви впав на землю і сконав на місці.

      А Їжак гукнув на свою СКАЧАТЬ