Хіба ревуть воли, як ясла повні?. Панас Мирний

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – які Уляна вигадки вигадує, квітки пришиває… Сказано: не жур-дівка!

      Одно тільки лишенько: немає генеральші життя через дівку Уляну! Недоспала превосходительна: «Чи то можна заснути за тією зіпакою?» А Уляни цілий ранок і в горницях не було: в кухні людей смішила, поки генеральша спить. Не дошила Стеха урочної роботи – рукавчиків, – Уляна винна: вона своїми реготами та теревенями не дає дівчатам діла робити! Не швидко прибіг лакей на генеральшин клик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною! Сказано: немає життя генеральші через ту Уляну!!

      Одного дня, – чує генеральша, – у дівочій тихо. «Мабуть, уже кудись майнула, побігайка!» – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було.

      – Де Улька? – питає дівчат.

      – Пішла, кажуть, у кухню води напитись.

      – Позвать!

      Приходить Уляна.

      – Де ти була?… – заглядаючи в вічі, питає генеральша й на кожному слові придавлює.

      «Поганий знак!» – подумали дівчата.

      – В кухню ходила… води пити… – одказує Уляна.

      – Хіба тут тобі води немає? – показує на графин з водою…

      – Це вже давня… Я ходила свіжої напитись, – каже Уляна.

      – Свіжої?… Брешеш!.. Ти з бахурами знюхалась… Ти з Стьопкою… Стьопка! Стьопка! – гукнула генеральша.

      Через увесь будинок, мов несамовитий, летів камердинер Стьопка. Генеральша Стьопку вподобала за те, що він моторний і красивий з себе. На Великдень одного Стьопку підпускала до руки похристосатись… Гапка-ткаля слебезувала в кухні, що очевидячки бачила, як генеральша гладила Стьопку по підборіддю своєю сухою, кістлявою рукою… Чи правду Гапка казала, чи видумувала, – ніхто не скаже. Людям, а надто горничним, ротів не позав’язуєш!

      – Ти де був? – стріла Стьопку генеральша й прямо глянула йому в вічі.

      – У лакейській.

      – Брешеш! Ти був у кухні… Признавайся: був у кухні?

      – Був, – каже Стьопка.

      – Бач, ш…! бач!.. Не я казала… Аж так і є!!. Так ти здумала бариню обдурювати? Так ти злигалась з лакеями?… з Стьопкою??. Так ти в моїм генеральськім домі осмілилась бахурів позаводити??! Постій же! – Петре! Іване!

      Лакеї, як опечені, один одного штовхаючи, кинулись на генеральшин крик.

      – Принесіть березки! – сказала генеральша поважно, тихо, мов звеліла хустку або води подати, – тільки очима засвітила хижо.

      Лакеї побігли назад. Дівчата нижче попригинались до п’ялиць. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря. Усе притихло, притаїлося… Так затихає чорна хмара перед тим, як має грім загуркати. У хаті зробилось душно, важко, мов стеля вниз опустилася й нагнічувала дівчатам голови. Ні одна з них не ворушилася… їм страшно було подумати: що, не дай боже, як стрінуться їхні мутні від страху та жалю очі з її очима?! Вони боялися глянути й на Уляну… щоб не скрикнути!

      А СКАЧАТЬ