Крос у небуття. Юрий Сорока

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про «Форд» з трьома трупами, налиті кров’ю очі Софрона, що блиснули пекельною зненавистю, коли їхні погляди зустрілися. Не згадувати пихате обличчя Гончара і лисі колеса на вкритих брудом іржавих дисках, а також скарги пенсіонера, котрому невідомі доки злодюжки ускладнили і без того нелегке життя. Назустріч траплялися дівчата. Вони, як і кожного року, зменшили кількість вбрання до критичного мінімуму за кілька годин після першого теплого подуву весни. Андрій посміхався їм і відчував, що у житті й насправді є багато потрібних і корисних речей поза роботою. Тетяна мала рацію, потрібно менше віддавати часу роботі, а більше собі. Для багатьох людей так все й відбувається. Чомусь тільки він так не міг. Залишалась вірогідність, що робота в міліції сама позбудеться його, як це часто-густо траплялося з справжніми ментами, коли їх викидали на вулицю після десятка літ відданої служби. Викидали за дріб’язкову провину, а скоріше за неспроможність вживатися з зажерливим начальством. Можливо тоді у житті Андрія Соколовського щось зміниться на краще. Інакше він просто не зможе власною рукою відібрати у себе роботу, котра стала сенсом його існування.

      В центрі Андрій зайшов до дитячої крамниці і довго ходив вздовж вітрин з різнобарвними ляльками, конструкторами «Лего», іграшковими автомобілями й роботами-трансформерами. На запитливі погляди продавців лише знизував плечима, мовляв, ще не вибрав. Нарешті зупинився біля великої яскравої коробки, на якій було зображено крейсер епохи російсько-японської війни.

      – Дівчино, я вибрав, – звернувся до продавщиці.

      Та наблизилась.

      – Гарна модель, – похвалила вибір Андрія. – Проте досить складна. Скільки років вашому хлопчику?

      – Вісім.

      – Тоді мусите складати корабель разом з ним, – посміхнулася дівчина голлівудською посмішкою, – для восьмирічної дитини таке завдання буде занадто важким.

      – Що ж, тоді будемо робити це разом.

      Продавщиця взяла з вітрини потрібну коробку і пішла до каси. Андрій поспішив слідом за нею. Коли розраховувався, дівчина поглянула на нього задумливо.

      – А ви, я бачу, гарний батько. У наш час рідко можна зустріти чоловіка, котрий приділяє достатньо уваги вихованню сина. Основна маса або в роботі, або в пиятиках…

      – Я поганий батько, дівчино. Але намагаюсь виправитись.

      Вона з розумінням змахнула головою.

      – Ну тоді нехай вам щастить у цьому.

      – Дякую.

      На вулиці Андрій відшукав таксофон.

      – Таня, я йду до вас.

      – Приходь, хіба я бороню? – голос колишньої дружини був позбавленим жодних інтонацій. – Сашко про тебе ще зранку запитував. Дві години у вас буде.

      – А чому лише дві?

      – Що я чую, Соколовський? – засміялася Тетяна. – Раніше тебе вистачало максимум на годину. Далі завжди кудись мав бігти. Тебе що потурили з міліції?

      – Поки ще ні. То чому лише дві години?

      – Ми увечері СКАЧАТЬ