Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ усе, що є на землі. Cама я люблю Ісіду. А Генет подобається наш місцевий бог Амон. Вона стверджує, що серед жерців ходять пророцтва про те, що одного дня Амон стане найвеличнішим богом Єгипту – тож вона носить йому дарунки тепер, поки він не такий видатний. А ще є Ра, бог Сонця, й Осіріс, в присутності якого зважуються душі мертвих.

      Ренісенб замовкла, бо їй забракло подиху. Горі усміхався до неї.

      – А яка різниця, Ренісенб, між Богом і людиною?

      Вона витріщилася на нього.

      – Боги, вони… чарівні!

      – І все?

      – Не розумію, про що ти, Горі.

      – Я хочу сказати, що для тебе Бог – це чоловік чи жінка, які можуть те, чого звичайні люди не можуть.

      – Дивні речі ти кажеш, я тебе не розумію.

      Вона спантеличено глянула на нього, а потім перевела погляд на долину, де її увагу привернуло щось інше.

      – Глянь, – вигукнула дівчина. – Нофрет говорить із Собеком. Вона сміється. О! – раптом зойкнула Ренісенб, – ні, нічого. Мені здалося, що він збирався її вдарити. Вона повертається до будинку, а він іде до нас.

      Піднявшись нагору, Собек метав громи та блискавиці.

      – Нехай би крокодил її зжер! – волав він. – Мій батько вчинив іще дурніше, ніж зазвичай, узявши цю дівку за наложницю!

      – Що вона тобі сказала?

      – Образила мене, як завжди. Запитала, чи не довірив мені батько продати ще деревини. Кусається як змія. Убив би.

      Він пройшов уздовж краю, підняв камінь і кинув його вниз із висоти. Здається, йому сподобався звук, з яким той ударився об скелю. Собек підняв більший камінь, та раптом відскочив – на нього дивилася змія, що ховалася під каменем. Змія розлючено шипіла, і Ренісенб побачила, що то була кобра.

      Узявши каменюку, Собек знавісніло напав на змію. Точним ударом зламав їй хребет, але з шаленим блиском в очах продовжував сипати ударами, закинувши голову й тихо бурмочучи собі під ніс слова, які Ренісенб ледве чула й не могла розібрати.

      Вона вигукнула:

      – Годі, Собеку, годі – ти її вбив!

      Брат зупинився, відкинув каменюку і розсміявся.

      – В світі стало на одну отруйну гадину менше.

      Він знову розсміявся – хороший настрій повернувся до нього – і пішов стежкою вниз.

      Ренісенб тихо сказала:

      – Здається, Собекові подобається вбивати!

      – Так.

      У голосі Горі не було здивування. Він просто підтверджував те, що, очевидно, знав уже давно. Ренісенб повернулася й уважно поглянула на нього. Вона повільно промовила:

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, СКАЧАТЬ