Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

      Щоправда, ситуація не зовсім відповідала цьому описові.

      – Стій, відпусти його!

      Філіппо кинувся на Степа, заблокувавши його ззаду. Обхопив його, відтягуючи від дверцят. Кіко, нарешті звільнений від цих лещат, помасував собі груди, а потім, наляканий, скочив у машину й помчав геть на повній швидкості. Утік.

      Степ пручався, намагаючись звільнитися від «обіймів» синьйора Аккадо, потім нахилився й потужно відкинув голову назад. Ударив того в самісіньке обличчя. Окуляри синьйора Аккадо полетіли геть, розбившись, а з носа заюшила кров. Філіппо захитався, тримаючи руки біля носа. Раптово знову короткозорий, він майже плакав, затьмарений болем. Марина кинулася на допомогу чоловікові.

      – Злочинець, халамидник! Не наближайся, не смій до нього торкатися!

      Та хто б його торкався! Хто взагалі чекав, що той навіжений, що напав на нього ззаду, виявиться дідуганом. Степ мовчки дивився на жінку, що продовжувала репетувати.

      – Зрозумів, наволоч? Я це так не залишу!

      Марина допомогла чоловікові залізти до машини, потім завела її і від’їхала не без труднощів. Синьйора Аккадо майже ніколи не сідала за кермо, окрім виняткових випадків. Цей був саме такий. Нечасто ставалося, щоб її чоловіка били головою на вулиці.

      Філіппо поглянув на свою закривавлену долоню, потім ледь торкнувся кінчика носа. Його пронизав гострий біль, зі сльозами на очах він закинув голову. Дивився на стелю, дихаючи ротом. Його ніс – єдине, що було ідеальним. Тепер бразильському хірургові доведеться зайнятися і ним. Чоловік застогнав, можливо, також і через цю думку. Марина занепокоєно глянула на нього, а потім, налягаючи обома плечима на кермо, повернула праворуч. Машина непевно в’їхала на набережну Тибру.

      Бабі стала перед Степом.

      – Ти тварина, ти чудовисько, ти мені огидний! Ти не поважаєш ніщо і нікого.

      Він подивився на неї з усмішкою. Бабі струсонула головою.

      – Не прикидайся дурником, подивись, яка в тебе ідіотська пика.

      – Можна дізнатися, чого тобі від мене треба?

      – Нічого, я не можу нічого бажати, бо що можна хотіти від тварини? Ти вдарив людину, чоловіка, старшого за тебе.

      – По-перше, це він на мене накинувся, по-друге, звідки, бля, я знав, що він старший? По-третє, тим гірше для нього, займався б своїми справами.

      – Ось як? Тобто тому, хто займається не тільки своїми справами, ти розбиваєш обличчя, б’єш його головою! Він навіть в окулярах був, дивись…

      Вона зібрала уламки.

      – Ти їх йому розбив! Задоволений тепер? Ти знаєш, що це кримінальний злочин – бити того, хто носить окуляри?

      – Знову ця бридня? Я цю дурню все життя чую. Хто тобі сказав таке про окуляри?

      Степ пішов до свого мотоцикла, сів на нього.

      – Це точно запустила якась наволоч в окулярах, яка боїться, що її поскубуть, СКАЧАТЬ