Пригоди Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ іншу світлину, яку йому, можливо, буде приємно зберегти у себе, і залишаюся, любий містере Шерлок Голмс, відданою вам Ірен Нортон, з дому – Адлер».

      – Що за жінка, о, що за жінка! – вигукнув король Богемії, коли ми всі троє прочитали це послання. – Хіба я не казав вам, що вона спритна, розумна та заповзятлива? Хіба вона не була б чудовою королевою? Хіба не шкода, що вона мені не пара?

      – Наскільки я пізнав цю леді, мені здається, що вона справді зовсім іншого рівня, ніж ваша величність, – холодно зауважив Голмс. – Шкодую, що не зміг довести справу вашої величності до вдалішого фіналу.

      – Навпаки, любий сер! – вигукнув король. – Більшої удачі й бути не може. Я знаю, що її слово непорушне. Фотографія тепер така ж безпечна, ніби її спалили.

      – Радий чути це від вашої величності.

      – Я нескінченно зобов’язаний вам. Будь ласка, скажіть, як можу винагородити вас? Цей перстень…

      Він зняв із пальця смарагдову каблучку й поклав її у долоню Голмсу.

      – У вашої величності є щось цінніше для мене, – сказав Голмс.

      – Вам варто лише назвати.

      – Ця фотографія.

      Король здивовано поглянув на детектива.

      – Фотографія Ірен?! – вигукнув він. – Будь ласка, якщо вона вам потрібна.

      – Дякую, ваша величносте. У такому випадку, ця справа завершена. Маю честь побажати вам усього найкращого.

      Голмс уклонився і, не помічаючи руки, простягнутої йому королем, разом зі мною вирушив додому.

      Ось і вся розповідь про те, як у королівстві Богемія мало не вибухнув дуже гучний скандал і як хитрі плани містера Шерлока Голмса зруйнувала мудра жінка. Голмс весь час насміхався над жіночим розумом, але останнім часом більше не чую його знущань. І коли він згадує Ірен Адлер або її фотографію, то завжди промовляє, як почесний титул: «Та жінка».

      Спілка рудих

      Це сталося восени минулого року. У Шерлока Голмса сидів якийсь літній джентльмен, дуже повний, вогняно-рудий. Я хотів було увійти, але побачив, що вони обоє захопилися бесідою, і поквапився забратися. Однак Голмс затягнув мене до кімнати та зачинив за мною двері.

      – Ви прийшли дуже вчасно, мій любий Ватсоне, – привітався він.

      – Я боявся вам завадити. Мені здалося, що ви маєте справу.

      – Авжеж маю, і навіть дуже цікаву.

      – Може, я краще зачекаю в сусідній кімнаті?

      – Ні-ні… Містере Вілсон, – сказав детектив, звертаючись до товстуна, – цей джентльмен неодноразово люб’язно допомагав мені в багатьох найбільш вдалих розслідуваннях. Не сумніваюся, що й у вашій справі він буде мені дуже корисний.

      Гладун підвівся з крісла та кивнув, а його маленькі оченята, що заплили жиром, допитливо оглянули мене.

      – Сідайте сюди, на диван, – запропонував Голмс.

      Він опустився СКАЧАТЬ