Ключник світів. Наталия Уиллрайт

Чтение книги онлайн.

      Св’ятопятов з Поленко залишили кімнату відеоспостереження. Вони вийшли на вулицю. Тепле сонце перевело тіні на іншу половину дня, відчувалася легка прохолода, яка позначила початок вечора.

      – Так що, Олександре Миколайовичу, в супермаркет за продуктами, та по сто грам? – звернувся до полковника Дмитро Родимович.

      Св’ятопятов посміхнувся. Закінчився ще один неспокійний день. Початок теплої весни підкинув серйозну справу, яка ризикує залишитися нерозкритою. Полковник мимоволі скривився, але швидко відігнав неприємні думки. Що буде далі, буде потім, а сьогодні хочеться провести час з найкращим другом, якого він знає вже багато років.

      Поки давні друзі закінчували свій робочий день, розпиваючи міцні напої, Дарина спала сном немовляти. Її розбудив старий запорожець, який з оглушливим ревом залишив подвір’я. Вона прокинулася з сильним головним болем. За вікном стемніло. Її трохи нудило, але організм дуже швидко впорався з неприємними позивами шлунка. Залишився тільки легкий тиск у скронях. Дарина підвелася з ліжка і пішла на кухню за шипучкою від спазмів. Вона трохи пожаліла себе бідну нещасну вголос, після чого повернулася в ліжко. Ліки трохи послабили біль, але легкий тиск у скронях не припинявся. Дарина намагалася відновити хронологію денних подій. Вона не могла згадати, яким чином опинилася вдома. В її голові спливали уривками спогади: метро,??вона за кермом автомобіля, квартира, ліжко, глибокий сон. Дарина озирнулася. Поруч з ліжком валялася підібрана на Хрещатику газета. Їй було незрозуміло, що ж таке вивело її з ладу? Інформація про труп знайденої дівчини, ранкові події з відірваною рукою, а можливо все разом? Дарина іноді читала кримінальні новини, але щоб так перейнятися – це сталося вперше. Її батько працює в правоохоронних органах. Він часто розповідав під час застіль про самі гучні події. Дарина, сховавшись за диваном, полюбляла підслуховувати криваві подробиці. Тому вразливою вона себе назвати не могла.

      Дарина підняла газету з підлоги і знову перечитала статтю. Дивно, чому зараз розповідь про знайдений труп не здавалася такою страшною, як це сталося вдень? Вона відкинула друковане видання убік і вирішила зателефонувати батькові.

      – Алло, – почула вона в слухавку рідний голос.

      – Привіт тато, як твої справи? – весело запитала Дарина.

      – Відмінно, ось сидимо з Дмитром Родимовичем, трохи випиваємо. Згадуємо роки дружби та служби. Ти пам'ятаєш Дмитра Родимовича?

      – Звичайно пам'ятаю. Передавай йому від мене привіт, – весело відповіла Дарина. – А як там кіно?

      Питання вирвалося несподівано. Вона вже після усвідомила, що задала його невчасно.

      – Яке кіно? – здивувався Св’ятопятов.

      – Яке ви вранці знімали, а потім по новинах показували, – награно жартівливо відповіла Дарина.

      Полковник забарився. Він зовсім забув, що вигадав історію про зйомки фільму.

      – Та нормально, як би, – відповів він. – А що?

СКАЧАТЬ