Ключник світів. Наталия Уиллрайт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Як то кажуть: «До відповідальності не притягувалася, не судилася і таке інше». Але у нас є зачіпка. У неї неприродно зрощені кістки в місці ліктьового згину. Я припускаю, що наша жертва народилася з вродженим дефектом. Зовні аномалія не помітна і навряд чи доставляла їй незручності. Але для розслідування її особистості це може дуже допомогти. Дівчина явно лікувалася або спостерігалася у лікарів, тому якщо в розшуку молодої особи з такими ознаками немає, то можна спробувати дати опис по лікарнях.

      – Ти вважаєш, вона може бути жива? – поцікавився Св’ятопятов.

      – Це виключено. Якщо руку відокремили за життя, то нещасній залишалися лічені секунди. З такими ранами не виживають, – відповів Поленко.

      – Мда, не багато, – з розчаруванням прокоментував Св’ятопятов.

      – А ти що хотів? Щоб я тобі ім'я і прізвище назвав?

      – Ось, а ти кажеш толк від вас судмедекспертів є. Я це все і без тебе вранці зрозумів. Теж мені… – але полковник не договорив. До кабінету увірвався черговий з дисками в руках.

      – Олександр Миколайович, знайшов, – випалив черговий.

      – Давай сюди, негідник, зараз подивимося, що ти там знайшов.

      Св’ятопятов взяв диск і засунув в дисковод пошарпаного системного блоку. Той загрозливо загудів, а через кілька секунд видав на екран вікно з відеофайлами.

      Полковник запустив відео, на яке йому вказав черговий. Чорно-біла камера охоплювала майже все подвір’я перед відділенням. Всі троє уважно дивилися на монітор. На другій хвилині перегляду на екрані з'явився Дмитро Родимович. Судмедексперт пройшов під камерою і зник в дверях.

      – Не зрозумів, – зупинив запис полковник, щоб відмотати назад.

      В другий раз перегляд нічого не дав. Ніяких сторонніх осіб не заходило і не виходило.

      – Не зрозумів, – тепер вже сказав Дмитро Родимович. – Я з ним зіткнувся в дверях фактично, коли заходив. Він повинен бути на камерах. Давай ще раз.

      Після, вже навіть не третього перегляду, черговий побачив своїм тверезим поглядом тінь, що промайнула під камерою саме в той момент, коли Дмитро Родимович зайшов в будівлю.

      – Ось він, – вказав пальцем Іван на сіру пляму.

      – От, сучий сину, – вилаявся Св’ятопятов. – Як же він здогадався, що там камера?

      – Так, а чого там здогадуватися? – здивувався черговий. – Висить собі бандура з перепаяними дротами, тільки сліпий не помітить.

      – І правда, але у нас же ще інша є, розташована над черговим. Там вона нова, кольорова, звук пише! – радісно вигукнув полковник.

      Нова камера записувала все на сервер, який знаходився у віддаленому кабінеті. Звичайна напівпідвального виду комора з великими моніторами і сучасним обладнанням для відеоспостереження. Навіщо зробили цю кімнату, ніхто не знав. Начебто хотіли створити у відділенні спецвідділ охорони всіх під'їздів цього району. Але щось не склалося СКАЧАТЬ