Ключник світів. Наталия Уиллрайт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ керівництва починала діяти. Ще Лера м'яко натякнула, що функція Дарини проводити консультації в ході розслідування, хоча і похвалила її за відмінну роботу. Наостанок попросила не вступати самій в перемовини з продавцем, а дочекатися її.

      Годину потому Дарина вже знаходилася біля пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченко. Через дощову погоду парк виглядав безлюдним, рідкісні перехожі бігли по мокрих плитках, прикриваючись парасольками. Дарина нервувала, тому що приїхала раніше ніж Лера. Її лякало, що продавець може прийти раніше слідчого. Через хвилин двадцять очікування, вона повернулася на своє ім'я. Лера, закутуючись в плащ, бурчала про те, що невже не можна було призначити зустріч де-небудь в сухому місці. Дарина розсміялася.

      – Нічого смішного не бачу, – огризнулася слідчий.

      – Хтось встав не з тієї ноги? – весело запитала Дарина.

      – Ні, я просто не люблю таку погоду, – вже спокійніше відповіла Лера. – Ну, і де наш продавець?

      – Чекаю. Сподіваюся, він не злякається, – з надією в голосі відповіла Дарина.

      Родіон запізнювався. Минуло сорок хвилин після призначеного часу, коли до дівчат підійшов невисокого зросту хлопець років вісімнадцяти. Зовні він виглядав солідно. Класичного покрою брюки, потерте, але чисте темно-синє пальто, біла сорочка, начищені туфлі. В руках портфель, як у міністра. Єдине, що виділялося з усього ділового ансамблю – це зелена, величезних розмірів, парасолька. Швидше вона підходила для походів на пляж, ніж для прогулянок під дощем.

      – Привіт, серед вас є Дарина? – звернувся він до дівчат.

      – Так, – поспішила відповісти Дарина, – це я.

      – Дуже приємно. Я приніс вам те, що ви просили.

      Хлопець незграбно відкрив портфель і витягнув звідти значних розмірів книгу. Він обережно передав її Дарині.

      – А вам не шкода прямо під дощем продавати такий раритет? – втрутилася Лера. – Пропоную пройтися до перехрестя, там є затишне кафе.

      Хлопець помітно напружився.

      – Я не придбаю товар, поки його не перевірю. А під дощем це проблематично. Не хочеться псувати предмет колекціонування, – швидко пояснила Дарина.

      Хлопець схвально захитав головою, сховав книгу і слухняно пішов за Лерою, яка досить швидко попрямувала убік перехрестя.

      Невелике, але затишне кафе виявилося майже порожнім, тільки парочка студентів про щось сперечалися в самому кутку крихітної зали. Новоприбулі відвідувачі розмістилися за столиком. Сонна офіціантка знехотя підійшла прийняти замовлення.

      – Нам три кави, будь ласка, і рахунок, – відрубала Лера.

      Дарина хотіла додати, що їй з молоком, але офіціантка пішла геть в одну мить.

      – Отже, молодий чоловіче, пропоную познайомитися. Дарину ви вже знаєте, а моє ім’я Валерія, – м'яко, але якось дуже напористо почала Лера.

      – Дуже приємно, – перелякано відповів хлопець, – СКАЧАТЬ