Ключник світів. Наталия Уиллрайт

Чтение книги онлайн.

      – Ось так завжди, – зітхнула Лера.

      Слідча полізла в сумочку за своїм посвідченням. Вона розкрила корочку навпроти вічка.

      – Ми дійсно з поліції. Прізвище вашої сусідки фігурує в іншій справі. Нам необхідно з вами поговорити, – спокійно відповіла Лера.

      Минуло близько хвилини, перш ніж замок в дверях клацнув. Господиня висунулася до незваних гостей. Низенького зросту костлявенька бабця, через давнє пенсне на носі, розглядала своїх відвідувачок.

      – Покажіть ще раз своє посвідчення, будь ласка, – попросила вона у Лери.

      Та негайно простягла його прямо в руки літньої жінки. Господиня квартири уважно прочитала всі регалії, а потім подивилася на слідчу.

      – Проходьте, будь ласка, але роззуйтесь в коридорі. Я тільки підлогу помила, – невдоволено кинула вона дівчатам, залишаючи їх в передпокої квартири на самоті.

      – І двері не забудьте закрити на засув, – крикнула бабця вже з кімнати.

      Дарина і Лера зайшли в передпокій. У квартирі стояв трохи затхлий запах, як у багатьох оселях літніх людей. Пахло старим милом і пилом. Між дверима по периметру стін, акуратно, але у великій кількості лежали різні речі. Книги перев'язані мотузками і стрічками, пожовклі газети, стопка якихось брошур. Вся макулатура покрилася великим шаром пилу.

      Дарина жадібно вдивлялася крізь сіру масу мільйонів пилинок в корінці книг і заголовки газет. Потяг до старовинних речей виявлявся завжди, коли в поле зору потрапляли будь-які предмети, які несуть свою історію. Але тут жодних відкриттів, на свій жаль, вона не зробила.

      Дівчата пройшли в єдину, але дуже простору кімнату. Високі стелі створювали обсяг, але простір здавлювався величезною кількістю меблів, розташованих в кімнаті. Під величезним вікном стояв масивний дубовий стіл, накритий візерунковою скатертиною, два такого ж страхітливого вигляду табурета чомусь знаходилися по центру кімнати. Одну зі стін підпирав пошарпаний диван з комодом, а біля іншого розтягнулося вузьке ліжко з шухлядою.

      – Сідайте, – суворо мовила господиня квартири і вказала на два табурети.

      Дарина здогадалася, що літня жінка навмисно виставила ці предмети інтер'єру на центр кімнати. Прямо, як на допитах. Їй стало не по собі, але вона не наважилася чинити опір, тому слухняно присіла на табурет. Лера залишилася стояти.

      Судячи з виразу обличчя і тону літньої пані, їй не сподобалася непокора Валерії, але вона не стала акцентувати на цьому своєї уваги, а відразу почала допит:

      – Отже, що привело вас сюди, молоді дівчата?

      – Для початку, пропоную познайомитися. Моє ім’я Валерія Анатоліївна, а це моя напарниця Дарина Олександрівна. Ми розслідуємо вбивство однієї особи і по ходу розслідування у нас з'явилися докази, які якимось чином пов'язані з вашою сусідкою Макаровою Марією Петрівною. Саме тому у нас є ряд питань, на які, можливо, ви зможете дати нам відповіді, – дуже серйозно заявила слідчий. – Розкажіть про свою сусідку. Ким вона була, СКАЧАТЬ