Ваші пальці пахнуть ладаном. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ винахідлива і відточена виконавча майстерність Вертинського надає його творінням краси, елегантності і вишуканості. Вертинський-артист значніший, аніж Вертинський-автор. Голос у нього невеликий, але він володіє ним віртуозно. Сувора, старанна і ретельна обробка кожної пісні, виразність і емоційна окраска її бездоганні, близькі до досконалості…

      Слухачі можуть самі в цьому переконатися: в «Жовтому ангелі» туга по усвідомленому, несуєтному, духовно ясному життю звучить з надією і болем. В ефектній «Іспано-Сюїті» – екзотика, сумна іронія і відкритий, вільний і сміливий гумор; романс «Тільки раз у житті бувають зустрічі» виконується зі щирим і глибоким драматизмом (уже без будь-якого гумору і без будь-якої іронії). «Рафінована жінка» – вишукана насмішка, що іскриться лукавством і непідробною веселістю. І як перетворюється артист, якого істинного трагізму досягає він у піснях «Божевільний шарманщик», «Бал Господень» чи «Ігуменша»…

      Витонченість інтерпретації і артистичність виконавця ставали особливо помітні, коли Вертинський створював свої пісні на слова великих російських письменників і поетів – Максима Горького («Фея»), Олександра Блока («Буйний вітер грає тернами») Анни Ахматової («Сіроокий король», «Темніє дорога приморського саду»), Миколи Агнівцева («Балада про короля»), Георгія Іванова («Над рожевим морем», «Не було зради»), Теффі («Пісенька про трьох пажів», «Чорний карлик»), Інокентія Анненського («Моя зоря»), Ігоря Северянина («Бразильський крейсер»). У нього є романси на вірші Сергія Єсеніна, Всеволода Рождественського, Віри Інбер, Йосифа Уткіна… Не зраджуючи власну манеру, Вертинський умів зберегти і вірність вибраному поетові, зблизитись з ним, по-своєму його прочитати і проспівати…»

      Юрій Олеша:

      «Я довго рівняв своє життя по життю Вертинського. Він здавався мені зразком особистості, що діє в мистецтві, – поет, який дивовижно співає свої вірші, весь у словах і образах гіркої любові, ні на кого не схожий, небувалий, який викликає заздрість… Він був для мене явищем мистецтва, характер якого я не можу визначити, але яке для мене миліше за інші, – мистецтва дивного, фантастичного».

      Василій Качалов:

      «У чому основи успіху Вертинського? Перш за все – у виразності його співу, в блискучому володінні мистецтвом інтонації, в образності жесту, в умінні якимись своєрідними засобами, головно рухом пальців, створювати образи, перевтілюватися. Такого уміння володіти руками, таких «співаючих рук» я не знаю в жодного з артистів».

      «Дзеркалом своєї епохи» називав Вертинського Улас Дорошевич.

      Його високо цінували Шаляпін, Качалов, Купрін, а також Єсенін, Маяковський, вірші яких він блискуче перетворював на пісні – як і поезії Ахматової, Цвєтаєвої, Гумільова, Северянина, Блока, Сологуба, Волошина та інших великих поетів.

      Шаляпін плакав, слухаючи спів Вертинського.

      Шостакович якось вигукнув:

      – Та СКАЧАТЬ