Роксоляна. Осип Назарук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Роксоляна - Осип Назарук страница 14

Название: Роксоляна

Автор: Осип Назарук

Издательство:

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-966-14-5469-8,978-966-14-5465-0,978-966-14-5186-4

isbn:

СКАЧАТЬ кожда сорта живого товару. Для того звичайно не перетягали струни, бо той «товар» становив їх багатство.

      Але не одна з тресованих, оскільки не погибла, діставала й кілька разів горячки, заки перейшла великі степи України і дійшла до Криму. До тих останніх належала й Настуня.[35]

      Молитвою втихомиряла свої болі й упокорення. В уяві своїй бачила тоді нутро церковці св. Духа в Рогатині або катедри св. Юра у Львові, де вперве побачила свого Стефана.

      Але часом горячка від степової жари і знущання доводила її до маячення, коли вже лягла на твердій землі для відпочинку. Тоді уперто переслідував її привид Чорного Шляху, хоч замикала очі. В її уяві йшла тоді тим шляхом чорна смерть, чума. Ішла висока, аж до хмари, вся чорна, як оксамит, з чорною косою у руці, на білім кістянім держаку. Йшла і сміялася степами Запоріжжя, а все йшла від сходу сонця…

      Настуня вже освоїлася з думкою про все, навіть про чорну смерть на Чорнім Шляху.

      Тим часом її Стефанові удалося в замішанню прилучитися до одної з козацьких ватаг. Незабаром добився він до Кам’янця, де його батько мав спільників. З одним з них пішов Стефан зараз до монастиря Тринітаріїв, котрі займалися викупом з полону. Там якийсь польський монах з побожним виглядом заявив йому, що коли прийме польську віру, одержить допомогу при викупі своєї судженої. Але коли почув від Стефанового товариша, що батько сего молодця називається Дропан, – відразу зм’як і почав обчисляти кошти викупу. Бо Дропан був знаний.

      Молодий Стефан любив Настуню. Але він твердо любив і свою церкву, хоч вона була в пониженню. Може, якраз для того любив її так дуже, що бачив її слабість в порівнянню з латинським костелом. Не розумів причин слабості одної, ні сили другої, хоч бачив кріпку організацію латинських священиків, їх всюдиприсутність і ціпку зв’язь їх самопомочі.

      Як кожда сильна і благородна вдача, так і Стефан не дався б був взяти на ніякі обіцянки ні навіть на сповнення їх – за ціну опущення своєї церкви. На предложення чужого монаха не відповів ні словечка, хоч чув жаль у душі, що й наша церква не мала такого чина, як тринітарії. Батьківський товариш відповів за нього:

      – Се син Дропана, купця зі Львова. Ні він, ні його батько не схоче даром вашого труду.

      Тепер і чужий монах не відповів ні слова, тільки дальше рахував приблизні кошти викупу.

      Вийшовши з тринітарського монастиря, пішов Стефан подякувати Богу – до своєї церкви біля самого ринку в Кам’янці. Довго клячав на її кам’яних плитках і молився.

      А коли вийшов, побачив на церковнім подвір’ю подругу Настуні, Ірину, котрій також удалося втечи серед замішання, хоч і з іншою ватагою козаків. Була дуже втомлена і змарніла. Разом поїхали в дальшу путь – додому.

      Глава III

      В області татарських аулів

      Pace tua, si pax ulla est tua, Pontica tellus,

      Finitimus rapido quam terit hostis equo

      Pace tua dixisse velim tu pessima duro

      Pans es in exilio, СКАЧАТЬ



<p>35</p>

З оглядів естетичних не подаємо тут описів іще далеко гірших знущань над полоненими, котрі стверджують автентичні джерела очевидців.