Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 47

Название: Фауст

Автор: Иоганн Вольфганг фон Гёте

Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого

Жанр: Драматургия

Серия:

isbn: 9780880005449

isbn:

СКАЧАТЬ повна віри,

      Яку вважа

      Єдиним щастям, – тож вона боліє,

      Що ближній осягти спасіння не зуміє.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Ех ти, жених надземно-земний!

      Вóдить за ніс тебе дівча.

      Ф а у с т

      Ти, пекла вибрудок нікчемний!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Фізіономії ж вона незле вивча[77].

      То моторошна їй завжди моя присутність?

      Крізь маску цю побачила вона

      Мого ума приховану могутність;

      Для неї – геній я, а може, й сатана.

      Так сю ніч…

      Ф а у с т

                      Що тобі до того?

      М е ф і с т о ф е л ь

      І я ж утіху маю з цього.

БІЛЯ КОЛОДЯЗЯ[78]

      Ґ р е т х е н   і   Л і з х е н   із глеками.

      Л і з х е н

      Про Бербельхен ти чула щось?

      Ґ р е т х е н

      Ні, рідко я ходжу між люди.

      Л і з х е н

      Сьогодні чула я од Труди,

      Що їй до скруту вже прийшлось,

      Отій гордячці!

      Ґ р е т х е н

                      Як?

      Л і з х е н

                           Вже щось в ній є!

      Тепер на двох і їсть, і п'є.

      Ґ р е т х е н

      Ах!

      Л і з х е н

              От тобі й дожартувалась.

      На шию парубку чіплялась!

      З ним вона й на гулі,

      З ним і на танцюлі,

      Хотіла скрізь перед вести;

      Пиріжком, вином її вгости;

      Пишалась з своєї красоти,

      Стиду і сорому не мала,

      Дарунки від нього приймала.

      А він лестив її, пестив,

      Аж поки без вінка пустив.

      Ґ р е т х е н

      Сердешная!

      Л і з х е н

                    Жалю по киселю!

      Ми все, було, при кужелю,

      Мати не випустить вночі, —

      Вона ж воркує, стоючи

      В садку з ласкавчиком своїм —

      І нічка не змигнеться їм.

      Тепер іди на покриття,

      На привселюдне каяття[79].

      Ґ р е т х е н

      Він, певне, жениться на ній.

      Л і з х е н

      Нема дурних! Та він же зух —

      Ще знайде сто таких красух;

      Уже відкинувсь.

      Ґ р е т х е н

                           Одурив!

      Л і з х е н

      А хоч би славу і покрив,

      То хлопці зірвуть з неї вінця.

      А ми їй – січки під ворітця[80].

      (Пішла).

      Ґ р е т х е н

      (сама, вертаючись додому)

      Як сміло я колись судила,

      Як дівчина яка зблудила!

      Як я словами гріх діймала,

      Що СКАЧАТЬ

<p>77</p>

Фізіономії ж вона незле вивча. – Фізіогноміка – наука визначати характер людини за її зовнішністю – захоплювала Ґете в період роботи над «Пра-Фаустом». У цей час він дружив із містиком і проповідником Лафатером (1741–1804), автором праць із фізіогноміки, в якому, зрештою, він скоро розчарувався.

<p>78</p>

Написано до 1775 р.

<p>79</p>

Тепер іди на покриття, / На привселюдне каяття. – Покриток водили в церкву і ставили на видному місці в рядюжаній сорочці. Ґете добився заборони цього звичаю у Ваймарському герцогстві 1786 р.

<p>80</p>

…То хлопці зірвуть з неї вінця. / А ми їй – січки під ворітця. – В старій Росії та в Україні дівчатам, що «не доносили вінка» до шлюбу, ворота вимазували дьогтем.