Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ читали Ґаборіо? – спитав я. – На вашу думку, Лекок – справжній детектив?

      Шерлок Голмс іронічно гмикнув.

      – Лекок – жалюгідний шмаркач, – сердито сказав він. – У нього тільки й є, що енергія. Від цієї книжки мене просто нудить. Подумаєш, яка проблема – встановити особу злочинця, якого вже посадили у в’язницю! Я б це зробив за двадцять чотири години. Лекок же витрачає на це майже півроку. За допомогою цієї книжки можна вчити детективів, як не треба працювати.

      Він так зарозуміло розвінчав моїх улюблених літературних героїв, що я знову почав злитися. Відійшов до вікна та повернувся спиною до Голмса, дивлячись на вуличну суєту. «Нехай він і розумний, – я промовив сам собі, – але, даруйте, не можна ж бути таким самовпевненим!»

      – Тепер уже не буває ні справжніх злочинів, ні справжніх злочинців, – невдоволено продовжив Голмс. – Яка ж тоді користь від розуму в нашій професії? Я знаю, що міг би прославитися. На світі немає й не було людини, котра б присвятила розкриттю злочинів стільки вродженого таланту й наполегливої праці, як я. І що ж? Розслідувати нічого, злочинів немає, у кращому випадку якесь невміле шахрайство з такими нехитрими мотивами, що навіть поліція зі Скотленд-Ярду бачить усе наскрізь.

      Мене досі нервував цей хвалькуватий тон. Я вирішив змінити тему розмови.

      – Цікаво, що він там виглядає? – перепитав я, вказуючи на дужого, просто одягненого чолов’ягу, котрий повільно крокував іншим боком вулиці, вдивляючись в номери будинків. У руці він тримав великий синій конверт. Вочевидь, це був посильний.

      – Хто, цей відставний флотський сержант? – поцікавився Шерлок Голмс.

      «Хизується, хвалько! – обізвав я його про себе. – Знає ж, що його не перевіриш!»

      Заледве я встиг це подумати, як чоловік, за котрим ми спостерігали, побачив номер на наших дверях і квапливо перейшов через вулицю. Ми почули гучний стукіт, густий бас унизу, а згодом – важкі кроки людини, що підіймалася догори сходами.

      – Містеру Шерлоку Голмсу, – повідомив кур’єр, входячи до покою, і простягнув листа моєму приятелю.

      Ось чудова нагода збити з нього пиху! Минуле посильного він визначив навмання і, звісно, не чекав, що той з’явиться в нашій кімнаті.

      – Скажіть, шановний, – вкрадливим голосом спитав я, – а чим ви займаєтеся?

      – Служу посильним, – похмуро кинув він. – Форму віддав підлатати.

      – А ким були раніше? – продовжував я, не без зловтіхи зиркаючи на Голмса.

      – Сержантом королівської морської піхоти, сер. Відповіді не чекати? Так, сер.

      Він клацнув підборами, відсалютував і вийшов.

      Розділ III

      Таємниця Лористон-Ґарденсу

      Мушу зізнатися, що я був дуже вражений тим, як справдилася теорія мого компаньйона. Моя повага до його здібностей одразу ж зросла. І все ж я не міг позбутися підозри, СКАЧАТЬ