Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вже не раз. Огляд відбувся так швидко, що навряд чи хтось збагнув, наскільки ретельно його провели. Нарешті Голмс понюхав губи трупа, потім поглянув на підошви його лакованих черевиків.

      – Його не пересували? – перепитав він.

      – Ні, лише оглядали.

      – Можна відправляти в морг, – дозволив Голмс. – Більше ми тут нічого не дізнаємося.

      Четверо чоловіків із ношами стояли напоготові. Ґреґсон покликав їх, ті поклали труп на ноші та понесли. Коли його підіймали, на підлогу впав й покотився перстень. Лестрейд схопив його й почав розглядати.

      – Тут була жінка! – здивовано вигукнув він. – Це жіноча обручка…

      Він поклав прикрасу на долоню та простягнув нам. Обступивши Лестрейда, ми також витріщилися на каблучку. Без сумніву, цей гладкий золотий обідок колись прикрашав палець нареченої.

      – Справа ускладнюється, – почухав потилицю Ґреґсон. – А вона, присягаюся, і без цього непроста.

      – А ви впевнені, що це її не спрощує? – заперечив Голмс. – Але досить милуватися перснем, це нам не допоможе. Що знайшли в кишенях?

      – Усе тут, – Ґреґсон вийшов у передпокій і вказав на купку предметів, розкладених на нижній сходинці. – Золотий годинник фірми «Барро», Лондон, № 97163. Золотий ланцюжок, дуже важкий і масивний. Золота каблучка з масонською емблемою. Золота булавка – голова бульдога з рубіновими очима. Футляр із російської шкіри для візитівок і картки, на них написано: Єнох Дж. Дреббер, Клівленд – це відповідає міткам на білизні «Є. Д. Д.». Гаманця немає, але в кишенях знайшли сім фунтів тринадцять шилінгів. Кишенькове видання «Декамерона» Боккаччо з написом «Джозеф Стенджерсон» на форзаці. Два листи – один адресований Є. Дж. Дребберу, другий – Джозефу Стенджерсону.

      – Яка адреса?

      – Стренд, американська біржа, до запитання. Обидва листи – від пароплавної компанії «Ґійон» і стосуються відплиття їхніх пароплавів із Ліверпуля. Ясно, що цей нещасний мав намір повернутися до Нью-Йорка.

      – Ви вже шукаєте цього Стенджерсона?

      – Аякже, сер. Я розіслав оголошення в усі газети, а один із моїх людей поїхав на американську біржу та ще не повернувся.

      – А до Клівленда зверталися?

      – Вранці надіслали телеграму.

      – Яку?

      – Ми просто повідомили, що сталося, і просили надати дані.

      – А ви не просили про докладнішу інформацію з приводу чогось такого, що здалося вам особливо важливим?

      – Я спитав про Стенджерсона.

      – І більше ні про що? Чи немає тут, на вашу думку, якихось особливих обставин у житті Дреббера, які необхідно з’ясувати?

      – Я спитав про все, що вважав за потрібне, – ображеним тоном відказав Ґреґсон.

      Шерлок Голмс усміхнувся й хотів було щось додати, як раптом перед нами виник Лестрейд, який залишався в кімнаті, коли ми вийшли в передпокій. Він самовдоволено потирав руки.

      – Містере Ґреґсон, я тільки-но зробив найважливіше СКАЧАТЬ