Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мій метод. А справа Мезона з Брадфорда, і знаменитого Мюллера, і Лефевра з Монпельє, і Семсона з Нью-Орлеана? Можу назвати десятки справ, в яких мій реактив зіграв би вирішальну роль.

      – Ви просто жива хроніка злочинів, – засміявся Стемфорд. – Маєте видавати спеціальну газету. Назвіть її «Поліційні новини минулого».

      – І це була б дуже захоплююча річ, – підхопив Шерлок Голмс, заклеюючи крихітну ранку на пальці шматочком пластиру. – Доводиться бути обережним, – продовжував він, із посмішкою обернувшись до мене, – я часто чаклую з усілякими отруйними речовинами.

      Він простягнув руку, й я побачив, що його пальці вкриті такими ж шматочками пластиру та плямами від їдких кислот.

      – Ми прийшли в справі, – заявив Стемфорд, сідаючи на високий триногий ослінчик і кінчиком черевика підсовуючи до мене інший. – Мій приятель шукає собі житло, а позаяк ви скаржилися, що не можете знайти компаньйона, я вирішив, що вас потрібно познайомити.

      Шерлоку Голмсу, либонь, сподобалася перспектива розділити зі мною помешкання.

      – Знаєте, мені приглянулася одна квартирка на Бейкер-стрит, – повідомив він, – яка нам із вами підійде в будь-якому разі. Сподіваюся, ви не проти запаху міцного тютюну?

      – Я й сам палю «корабельний», – підхопив я.

      – Чудово. Я зазвичай тримаю вдома хімікати та час від часу проводжу досліди. Це не буде вам заважати?

      – Анітрохи.

      – Стривайте, а які ж іще в мене недоліки? Так, іноді я впадаю в нудьгу й цілими днями не розтуляю рота. Не треба думати, що я на вас ображений. Просто не звертайте на мене уваги, і це скоро минеться. Ну, а ви в чому можете покаятись? Поки ми ще не оселилися разом, добре б дізнатися один про одного найгірше.

      Мене розсмішив цей взаємний допит.

      – У мене є щеня, бульдог, – сказав я, – і мені заважає гамір, бо маю розхитані нерви, можу валятися в ліжку півдня й узагалі неймовірно ледачий. Коли я здоровий, у мене з’являється ще ряд вад, але зараз ці – найголовніші.

      – А гру на скрипці також вважаєте гамором? – стурбовано поцікавився він.

      – Залежить від того, як грати, – відповів я. – Хороша гра – це дар богів, а кепська…

      – Ну, тоді все гаразд, – весело зареготав він. – Здається, можна вважати, що справу залагоджено, якщо лишень вам сподобаються кімнати.

      – Коли ми їх побачимо?

      – Зайдіть за мною завтра опівдні, поїдемо звідси разом і про все домовимося.

      – Чудово, отже, рівно опівдні, – сказав я, тиснучи йому руку.

      Чоловік знову зайнявся своїми хімікатами, а ми зі Стемфордом пішли до мого готелю.

      – Між іншим, – раптом зупинився я, повернувшись до супутника, – як він дізнався, що я приїхав із Афганістану?

      Той загадково посміхнувся.

      – Це його головна особливість, – сказав мій компаньйон. – Багато людей не поскупилися би, щоб дізнатися, як він усе це вгадує.

      – Тут СКАЧАТЬ