Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ двійнят до пані Маршал Елліотт, коли настане час». Який час? Тітка Мері Марія на щось дулася й казала, що вона «чекає, коли усе закінчиться». На що вона чекає? Волтер поняття не мав. Але у повітрі Інглсайду витав аромат таємниць.

      – Я заберу його завтра, – сказав Гілберт.

      – Наші молодшенькі будуть тільки раді, – мовила пані Паркер.

      – Дуже люб’язно з вашого боку, направду, – відповіла Енн.

      – То все на краще, безсумнівно, – таємничо сказала Сьюзан Креветці на кухні.

      – Дуже мило з боку пані Паркер забрати Волтера з наших плечей, Енні, – мовила тітка Мері Марія, коли Паркери пішли. – Вона сказала мені, що дуже до нього прив’язалася. У людей такі дивні прихильності, хіба ні? Ну, можливо тепер я зможу хоча б два тижні ходити до ванни без ризику наступити на дохлу рибину.

      – Дохла рибина, тітонько! Ви маєте на увазі, що…

      – Саме це я і маю на увазі, Енн. І так завжди. Дохла рибина! Ти колись ставала босою ногою на дохлу рибу?

      – Ні… але як…

      – Волтер зловив форель вчора ввечері й поклав її у ванну, щоб вона ще пожила, пані лікарко, люба, – безтурботно пояснила Сьюзан. – Якби вона там лишилася, все було б добре, але її хтось витягнув, і вночі вона здохла. Звичайно, якщо всякі тут ходять босими ногами…

      – Я встановлю за правило ніколи ні з ким не сваритися, – мовила тітка Мері Марія, а тоді встала й вийшла з кімнати.

      – Вона мене не зачепить, я певна, люба пані лікарко, – сказала Сьюзан.

      – Ох, Сьюзан, вона вже трохи грає на моїх нервах… але я не реагуватиму, доки все не закінчиться… Яка то гидота – стати на мертву рибу…

      – А хіба дохла риба не краща за живу, мамусь? Дохла риба не крутитиметься, як вуж на сковорідці, – мовила Ді.

      Оскільки правда таки виплила назовні, пані та служниця Інглсайду залилися сміхом.

      Так і сталося. Проте Енн тієї ночі таки поділилася з Гілбертом своїми переживаннями, чи буде Волтер щасливий у Лоубріджі.

      – Він дуже чутливий, а ще в нього добре розвинена уява, – сумно зауважила вона.

      – Аж надто, – відповів Гілберт, який від втоми просто валився з ніг і, за словами Сьюзан, приймав пологи в трьох породіль. – Розумієш, Енн, я вірю, що ця дитина боїться піднятися наверх у темряві. Кілька днів проживання з малими Паркерами підуть йому тільки на користь. Він повернеться додому зовсім іншою дитиною.

      Енн нічого не відповіла. Без сумніву, Гілберт мав рацію. Волтеру без Джема було самотньо. Як і в той час, коли народився Ширлі, добре було б залишити Сьюзан якомога менше обов’язків, як от доглядати за домом і терпіти тітку Мері Марію… чиї два тижні плавно перетворилися в чотири.

      Волтер у ліжку не стулив очей, намагаючись позбутися надокучливих думок про те, що завтра йому доведеться поїхати й проміняти життя без дисципліни через якісь примхи. У Волтера була дуже багата СКАЧАТЬ