Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як тітка Мері Марія! Киш! Не підеш, не підеш! То дістанеш!»

      Джем метнув маленьку залізну тачку, що лежала поруч, і Креветка із жалісним зойком миттю щезла в сховищі шипшинових кущів. Тільки погляньте! Навіть кіт цієї сімейки його ненавидів. І кому потрібне таке життя?

      Він взяв цукерку-лева. Нан з’їла хвоста й ще чверть цукерки, але то досі був лев. Можна було його з’їсти. То міг бути останній лев, якого він би з’їв. Коли Джем доїв лева й облизав пальчики, став думати, що ж йому робити. Думати – це єдине, що може робити людина, якщо усе інше їй заборонено.

      VI

      – З якого це дива будинок так світиться? – вигукнула Енн, коли вони з Гілбертом завернули за ворота о дев’ятій. – Певне, прийшли гості.

      Але коли Енн поспішила до будинку, не побачила жодного гостя. Нікого не було видно. Світло горіло на кухні… у вітальні… у бібліотеці… у їдальні… у кімнаті Сьюзан та коридорі нагорі… але нікого й не видко.

      – Як ти думаєш, – почала було Енн, але її перебив дзвінок телефона.

      Гілберт взяв слухавку… на мить завмер… а тоді з жахом скрикнув… і вибіг, навіть не поглянувши на Енн. Було очевидно, сталося щось жахливе, часу на пояснення не було.

      Енн уже звикла… як дружина чоловіка, який має справу з життям і смертю. По-філософськи стенувши плечима, вона взяла свій капелюшок та пальто. Енн трішки сердилася на Сьюзан, не варто їй було йти, залишати світло в усіх кімнатах і відкриті навстіж двері.

      – Пані… лікарко… люба, – озвався голос, який наче й не міг належати Сьюзан… але то таки був він.

      Енн витріщилася на Сьюзан. Ця Сьюзан… без капелюшка… у її сивому волоссі заплуталося сіно… її ситцеве рожеве плаття поблякло й вкрилося плямами. А обличчя!

      – Сьюзан! Що сталося? Сьюзан!

      – Маленький Джем зник!

      – Зник! – Енн витріщилася, наче ведмідь на зорі. – Тобто? Він не міг зникнути!

      – Але зник, – видихнула Сьюзан, заламуючи руки. – Він сидів на сходах, коли я пішла в Глен. Я повернулася засвітло… а його вже не було. Спочатку я не злякалася… але ніде не могла його знайти. Я обшукала кожну кімнату в будинку… він сказав, що хоче втекти з дому.

      – Нісенітниці! Він би такого не зробив, Сьюзан. Ти надаремне переживаєш. Він має бути десь тут… він, певне, заснув… він точно десь тут.

      – Я дивилася всюди… всюди. Я обнишпорила весь сад, шукала в сараї. Ви тільки погляньте на моє плаття… Я пам’ятаю, він колись казав, що, певне, це дуже весело – спати на сіновалі. І тому я пішла туди… і провалилася в діру в кутку просто на ясла конюшні… а там ще й гніздо з яйцями було. Мені просто пощастило, що я не зламала ногу… якщо ще може щастити, коли маленький Джем загубився.

      Енн ніяк не могла змусити себе хвилюватися.

      – Думаєте, він таки пішов з хлопцями в Гарбоу, Сьюзан? Раніше він ніколи не виявляв такого непослуху, але…

      – Ні, ніколи, пані лікарко, люба… СКАЧАТЬ