Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ жодне повернення додому не зрівняється з тим, коли приходить він. А який чарівний на ньому світло-сірий костюм! (А як я раділа, що таки одягнула гофровану тонку блузочку з коричневою спідницею, хоча пані Лінд думала, що я з глузду з’їхала, таке одягати в дорогу. Якби не одягла, не виглядала б так гарно біля Гілберта).

      Інглсайд яскраво освітлювали веселі японські ліхтарики, які повісили на веранді. Енн з радістю поглянула на дорогу, обабіч якої росли блідо-жовті нарциси.

      – Інглсайд, я приїхала, – гукнула вона.

      Усі одразу збіглися й оточили її… Сміх, вигуки, жарти. Сьюзан Бейкер стримано усміхалася, стоячи позаду. Кожне дитинча власноруч збирало їй букет квітів, навіть дворічний Ширлі.

      – Оце ви мене зустріли! Усі в Інглсайді такі щасливі. Як приємно знати, що сім’я так рада тебе бачити!

      – Якщо ти ще раз поїдеш з дому, мамусю, – урочисто промовив Джем, – Я піду і візьму апенцидит.

      – І як ти його підеш і візьмеш? – спитав Волтер.

      – Тсссс, – Джем тихцем штовхнув Волтера ліктем і зашепотів. – То шось десь болить, я знаю… але я просто хочу налякати мамусю, щоб вона нікуди не поїхала.

      Енн хотіла зробити сотні речей одразу: обійняти всіх, побігти в сутінки й зібрати трошки братчиків, вони є усюди в Інглсайді, ще підібрати маленьку ошатно вбрану ляльку з килима, послухати всі свіжоспечені плітки та новини, кожен щось та й знав. Як Нан намастила кінчик носа вазеліном, коли лікар вийшов, а Сьюзан чимось відволіклася. «Я вас запевняю, пані лікарко, люба, я не на жарт стривожилася»… А як корова пані Джуд Палмер з’їла п’ятдесят сім цвяхів, і її довелося везти до ветеринара в Шарлоттаун… а як безголова пані Феннер Дуглас пішла до церкви без капелюшка… а як татко позривав усі кульбаби у лузі… «і це в перервах між переймами, пані лікарко, люба… за час вашої відсутності він прийняв пологи вісім разів»… як пан Том Флегг пофарбував бороду, «а його дружина померла лиш два роки тому»… як Роуз Максвел з Гарбоу Гед покинула Джима Гудсона з Верхнього Глена, а він прислав їй чек за все, що на неї витратив… а як цікаво закінчився похорон пані Амаси Воррен… як коту Картера Флегга покусали кінчик хвоста… як Ширлі знайшли в конюшні просто під конем… «пані лікарко, люба, я ніколи не буду тою жінкою, якою була раніше»… а ще як багато було приводів боятися, що сливові дерева захворіють і покриються грибами… а як Ді ходила увесь день і наспівувала «Мамуся сьогодні буде вдома, буде вдома, буде вдома» на мелодію «Merrily We Roll Along»… як кошеня в Джо Різес стало косооке, бо народилося з розплющеними очима… як Джем випадково всівся на липучку, перш ніж натяг маленькі штанці… і як Креветка впала у бочку з водою.

      – Її заледве витягли, пані лікарко, люба, на щастя, лікар почув її м’явкіт буквально в останній момент і витягнув кішку за задні лапи (а що означає «в останній момент», мамусь?)

      – Схоже, вона вже майже відійшла, – промовила Енн, погладжуючи гладенькі чорно-білі вигини задоволеної кішки з величезними щоками, яка муркотіла СКАЧАТЬ