Енн із Зелених Дахів. Люси Мод Монтгомери
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Енн із Зелених Дахів - Люси Мод Монтгомери страница 11

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Метью, гадаю, ця дитина тебе зачарувала. Я дедалі більше переконуюсь, що ти хочеш її залишити.

      – Ну, вона направду цікава, – вчергове промимрив Метью. – Ти б послухала, що вона говорила, коли ми їхали зі станції!

      – О, розмовляти вона вміє. Я одразу зрозуміла. Та це не свідчить, втім, на її користь. Я не люблю дітей, у яких завжди є що сказати. І не хочу тримати в себе дівчинку з притулку. Але навіть якби і захотіла, то вибрала б не з таких. Щось є в ній, чого я не розумію. Ні, вона поїде туди, звідки приїхала.

      – Я можу найняти французького хлопчика, щоб він допомагав мені на фермі, – сказав Метью, – а вона хай тобі допомагає.

      – Я не потребую допомоги, – відрізала Мерил. – І не збираюся залишати її.

      – Ну, добре, як ти скажеш, Мерил, так і буде, – примирливо проказав Метью, відкладаючи трубку. – Я йду спати.

      Так він і вчинив. Упорядкувавши посуд, рушила до ліжка й Мерил, рішуче насупивши брови. А нагорі, в кімнатці мезоніну, наплакавшись досхочу, вже спала самотня і спрагла любові дівчинка.

      IV. Ранок у Зелених Дахах

      Енн прокинулася, коли вже давно розвиднілося. Сіла на ліжку й розгублено подивилася у вікно, через яке лився потік радісного сонячного світла, а на тлі яскраво-блакитного неба погойдувалося щось біле й пухнасте. Нарешті згадала, де опинилася, й попервах відчула піднесення, немов сталося щось дуже приємне. Та за мить пам’ять пронизав жахливий спогад: так, це Зелені Дахи, і тут її не хочуть, бо вона не хлопчик!

      Але був ранок, і за вікном стояла розквітла вишня. Енн вискочила з ліжка й одним стрибком дісталася вікна. Відтак рішуче штовхнула віконну раму. Та піддалася зі скрипом, ніби її' давно не відчиняли, – втім, так і було, – й опустилася на коліна, вдивляючись у червневий ранок. Очі її блищали від захоплення. О, хіба це не диво? Хіба це не чарівне місце? Якби ж то вона могла тут залишитися! Треба негайно уявляти себе посеред усієї цієї краси – тут є простір для уяви!

      Величезна вишня стояла так близько до вікна, що її гілок можна було легко торкнутися й водночас майже не розгледіти жодного листочка – так густо вкривали її суцвіття. По обидва боки будинку тягнулися великі білопінні сади, з одного – яблуневий, з другого – вишневий, а трава під деревами здавалася жовтою від квітучих кульбаб. Трохи віддалік виднілися кущі бузку, звідки ранковий вітерець доносив до вікна Енн запаморочливо солодкий аромат яскраво-фіолетових квітів.

      Далі за садом розкинулися зелені луки, вкриті соковитою конюшиною, і спускалися до долини. Там жебонів струмок, а над підліском росли стрункі берізки, немов запрошуючи на чудовий відпочинок серед папоротей, мохів і лісових трав. За долиною виднівся пагорб, зелений і пухнастий від ялин і ялиць. У невеликому проміжку між ними було добре видно сірий мезонін того будиночка, який напередодні Енн бачила з іншого боку Озера Блискучих Вод.

      Ліворуч стояли величезні хліви та стодоли, а за ними спускалися до блискучого блакитного моря зелені поля.

      Енн вдивлялася-всотувала цю красу, СКАЧАТЬ