Енн із Зелених Дахів. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ була не в п’ятому, а тільки в четвертому, але старші дівчатка давали мені почитати свої підручники.

      – А ці жінки – пані Томас і пані Хаммонд – були добрими до тебе? – запитала Мерил, дивлячись на Енн краєчком ока.

      – О-о-о! – нерішуче протягнула дівчинка. Від збентеження її виразне обличчя раптово залилося густим рум’янцем. – О, в них були такі наміри, я знаю, вони збиралися бути якомога добрішими й милішими. А коли люди хочуть бути добрими до тебе, то не варто дуже ображатися, якщо їм це не завжди вдається. У них було таке важке життя. Це тяжке випробування – мати чоловіка-п’яницю. І мати тричі поспіль близнюків – теж, напевно, тяжке випробування. Але я впевнена, що вони хотіли бути добрими.

      Мерил більше не ставила запитань. Енн замовкла, захопившись спогляданням узбережжя, а Мерил майже кинула правити гнідою, поринувши в глибоку задуму. Її серце раптом сповнилося співчуттям до цієї дитини. Яке нещасне, позбавлене любові було її життя, натомість сповна заповнене важкою роботою, бідністю, сирітством. Мерил була досить проникливою, щоб читати між рядків історію Енн.

      Тож нічого дивного в тому, що дівчинка була в такому захваті від можливості знайти справжній дім і родину. Шкода, що доведеться відіслати її до притулку. А якщо все-таки пристати на пропозицію Метью? Вона, здається, непогана та й до роботи беручка. «Щоправда, говорить дуже багато, – думала Мерил, – але від цього її можна відучити. Та й нема в її мові нічого грубого й вульгарного. В ній точно щось є від молодої жінки. Схоже, вона справді з хорошої сім’ї».

      Дорога вздовж берега моря була «і дикою, й пустельною». Праворуч юрмилися низькорослі ялиці, чий дух не змогли зломити довгі роки боротьби з морськими вітрами. Ліворуч тягнулися круті скелі з червоного пісковику, які подекуди підходили так близько до дороги, що кінь менш спокійний, ніж гніда кобила Мерил, міг би не раз випробувати нерви своїх сидоків. Біля підніжжя скель лежали купи відшліфованих прибоєм валунів і маленькі піщані бухти, всіяні блискучою галькою, немов коштовностями океану. А далі розстилалося море, блакитне й пінисте, а над ним парили чайки – їхні крила сріблясто спалахували на сонці.

      – Правда, море неймовірне? – сказала Енн, прокидаючись від довгого споглядання. – Одного разу в Мерисвілі пан Томас винайняв фургон і повіз нас всіх на цілий день до моря, за шістнадцять кілометрів. Я насолоджувалася кожною миттю того дня, хоч доводилося весь час наглядати за дітьми. А потім роками переживала цю подію в щасливих снах. Але цей берег гарніший, ніж у Мерисвілі. Які красиві чайки, правда? Ви хотіли б бути чайкою? Я хотіла б… ну, тобто якби я не була людиною. Як було б чудово прокидатися на світанку й парити цілий день у блакитних просторах над водою. А потім ввечері летіти до свого гнізда. О, як добре я можу собі все це уявити!.. Що це за величезний будинок попереду?

      – Це готель у Вайт Сендс. Його господар пан Кірк. Сезон ще не почався, а загалом сюди приїжджає на літо купа американців. Їм дуже СКАЧАТЬ