Ключі Марії. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      Куриласа зацікавила одна деталь. Лицар Ольгерд писав, що прихопив собі замок з храму Гробу Господнього, хоч і без ключа.

      – Але ж дивна забаганка! – дивувався Курилас. – Навіщо йому замок від брами з далекого Єрусалима? Та й без ключа…

      Коли ж лицарі прибули до Рима і зупинилися в заїжджому дворі, то забажав з ними побачитися Папа. Він прийняв їх у своїх палатах. Була з ними також і та дівчина, перебрана за хлопця. Лицарі вручили Папі подарунки – різьблені золоті сарацинські келихи й таці, сушені дактилі й пальмове вино.

      «Папа подякував, наблизився до нас і простягнув руку, ми всі по черзі поцілували його перстень, але Марія тільки вдала, що цілує. Збоку це ніхто, окрім мене, не помітив, але також помітив Папа і подивився на неї здивовано, а вона голову схилила і намагалася на нього не дивитися. Та Папі це не сподобалося, він узяв її за підборіддя і поглянув у її очі. Але вона заплющилась.

      – Що за дивний хлопчисько! – обурився він.

      Тоді князь поквапився залагодити прикру пригоду.

      – То мій джура, він Ваше преосвященство обожнює, а тому дуже хвилюється. Його всього трусило, коли ми йшли до вас. Для нього це пам’ять на все життя. Вибачте йому.

      – Гаразд, – кивнув Папа і промовив: – Ви з дороги. Вас поведуть зараз покупатися, а опісля нагодують.

      Він дав знак котромусь із кардиналів, і нас повели сходами в нижню частину палацу. Та вів не лише кардинал, а й кілька озброєних вояків. Ми ж зброю залишили за дверима. Я бачив, що Марія відчутно схвилювалася. Це скидалося на пастку, з якої викрутитися, мабуть, буде не просто. Я зиркав то на князя, то на Луку, ачей же вони мусять знайти вихід».

      У цю хвилю служниця повідомила, що пана професора хоче бачити студентка.

      – Студентка? – здивувався Курилас. – Відколи це студентки мене вдома провідують?

      – О, власне! – форкнула служниця. – Та ще й коли пані професорової вдома нема.

      – Ну-ну, не плети мені андрони*, – сказав суворо Курилас. – Вона назвалася?

      – Ні, прошу пана, – відповіла знічено служниця.

      – А Віруня де?

      – Прибігала сусідка СКАЧАТЬ