Ключі Марії. Андрей Курков
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ключі Марії - Андрей Курков страница 39
Название: Ключі Марії
Автор: Андрей Курков
Издательство: OMIKO
Жанр: Историческая литература
isbn:
isbn:
– Ти ж бо сам переконався у його цілющих властивостях. Однак те, що досі вдалося добути – це мізер. Сильні світу цього бажають його добути більше.
– А та земля, яку на Різдво збирають, не має цілющих властивостей?
– Ні. Це не більше, як реліквія. Отой іній, що ви знайшли в печері, є найціннішим. Але ж його мало. І трапляється все рідше й рідше. Богородиця розчарувалася в хрестоносцях і не бачить більше сенсу підтримувати їх на силах. Господні воїни перетворилися на грабіжників і ґвалтівників.
– Стривай, – роздумував Лука, – отже, та дівчина, за якою полюють, і є воскресла Богородиця?
– Саме так. Але вона змушена ховатися.
– А молоко, яке проступило на стінах печери… Воно звідки? Невже з того часу, відколи вона ховалася від Ірода?
– Могло бути й відтоді. А могло з’явитися недавно, якщо Діва ховалася там від Балдуїна.
При цих словах грек з підозрою поглянув на Луку, але старий не змінився в обличчі.
– Себто… молоко в неї з’являється, навіть якщо вона не годує немовля? – дивувався він.
– У тих єгипетських папірусах, які я тобі показував, написано, що в богині Маа молоко починає сочитися, коли на небі з’являється повний місяць. Те саме відбувається і з відродженою Дівою».
Розділ 21
Київ, жовтень 2019. Бісмаркові забаглося до Греції
Увечері вони зустрілися з Адіком у «Книгаріумі» на Липинського. Відносно новий заклад ще не користувався популярністю, і тому тут можна було посидіти спокійно і поговорити, не підвищуючи голос, щоб перекричати музику або відвідувачів за сусіднім столиком.
Адіка напружив незвично самовпевнений Олегів тон, яким той почав розповідати новини. Це не була звична «доповідь», яку можна було б іронічно коментувати. Олег говорив повільно, задумливо, іноді замовкав на пів хвилини, і тоді Адік не міг зрозуміти: чи підшукує Олег потрібне слово, чи, навпаки, вирішує, що казати, а що не казати.
Перші хвилин п’ятнадцять під чарочку маловідомого французького коньяку – іншого тут не було – Бісмарк ділився враженнями про Клейнода.
– Його батько, напевно, був дуже чесним, – пояснював він Адікові і собі бідність господаря. – Все, що викопував, віддавав начальству. Нічого собі не залишав. Тому й син нічого, крім житлоплощі, не успадкував. І напевно тому Польський допомагав Клейноду-старшому. Зі співчуття. Почувався винним перед цим дурником, який нічого під кінець життя не назбирав, а потім ще й на рак захворів. А що таке рак, коли у тебе немає грошей на лікарів і ліки?
– Можна подумати, рак лікується грошима, – нарешті Адік знайшов момент для іронії.
– Грошей у них ніколи не було. Польський допомагав тільки ліками. Він їм посилав порошок.
– Який порошок? – насторожився Адік.
– Ну, я повільно до цього підходжу, – Олег витримав паузу і продовжив з хитрою посмішкою на обличчі. – Спочатку я думав, що це ліки. Але син розповів, СКАЧАТЬ