Вибрані твори. Легенда про сонну балку. Ріп ван Вінкль. Легенда про «Троянду Альгамбри». Вашингтон Ірвінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ влади; лозина правосуддя, що споконвіку вселяє жах всякому лиходієві, лежала на трьох цвяхах позаду царського трону, в той час як перед ним, на кафедрі, можна було побачити купу забороненого до носіння зброї та всіляку контрабанду, відібрану у ледарів і шалапутів з числа його підданих: тут були хлопавки, дзиґи, огризки недоїдених яблук, клітки для мух і цілі легіони завзятих, виготовлених з паперу, бойових півників. Все свідчило про те, що тут щойно відбувся грізний акт правосуддя: школярі, діловито уткнувшись носами в книги і поглядаючи нишком одним оком на невблаганного педагога, лукаво перешіптувалися поміж собою, і тільки їхній шепіт було чути в класі. Втім, тиша була порушена раптовою появою негра, вбрання якого складалося з грубої вовняної куртки, таких самих штанів і тулії від капелюха, що вінчала його голову і була надзвичайно схожою на ярмулку Меркурія. Сидячи на спині кудлатого молодого, майже не об'їждженного коня, він керував ним за допомогою обривка мотузки, що заміняв поводи. Він під'їхав до школи, постукав у двері і запросив Ікабода на свято або на «посиденьки», які мали відбутися того ж вечора у мінгера ван Тасселя. Виконавши своє завдання з серйозним і урочистим видом і спробами висловлюватися вишукано і шляхетно (як це взагалі властиво неграм при виконанні ними дрібних доручень подібного роду), він перемахнув через струмок і, сповнений усвідомлення важливості і невідкладності своєї місії, понісся вгору долиною.

      В одну мить у донедавна ще тихому і спокійному класі здійнялися неймовірний гомін і метушня. Школярі пустилися риссю по уроках, не зупиняючись на дрібницях; хто був спритніший, безкарно про- пускав половину заданого, тоді як тугодумам час від часу перепадало по м'яких місцях, від чого у них вмить з’являлася прудкість або вміння вимовляти довге слово. Книги, замість того щоб вишикуватися рядочком на полицях, були кинуті абияк, чорнильниці перевернуті, лавки перекинуті; школа затихла і спорожніла на цілу годину раніше, і школярі, що висипали назовні, немов легіон молодих чертенят, галасували, верещали і носилися по зеленому лузі, радіючи нежданому і передчасному звільненню.

      Що ж до Ікабода, то він витратив на туалет ажніяк не менше півгодини; він ретельно вичистив свою кращу і, по правді сказати, єдину, вже геть поруділу чорну пару, струсив з неї сміття і порошинки і, зупинившись перед уламком розбитого дзеркала, що висіло у приміщенні школи, довго гладив і упорядковував зачіску. Щоб постати перед своєю королевою справжнісіньким кавалером, він попросив у фермера, у якого на той час квартирував, – то був старий жовчний голландець на ім'я Ганс ван Ріппер – позичити йому на вечір коня і, видершись на його спину, виїхав, нарешті, за ворота, немов мандрівний лицар, що пускається на пошуки пригод. Я вважаю, що, відповідно до правил істинно романтичної повісті, буде цілком доречно дати деяке уявлення про загальний вигляд і вбрання як мого героя, так і його скакуна. Кінь, на якому сидів Ікабод, був старою і розбитою робочею СКАЧАТЬ