Вибрані твори. Легенда про сонну балку. Ріп ван Вінкль. Легенда про «Троянду Альгамбри». Вашингтон Ірвінг

Чтение книги онлайн.

      Завдяки кочовому способу життя він до того ж являв собою своєрідну «ходячу газету», бо переносив з хати до хати повні короби місцевих пліток, а отже його завжди зустрічали з неприхованим задоволенням. Окрім цього, жінки поважали в ньому людину неймовірної ерудиції, оскільки він прочитав від А до Я кілька книжок і знав напам'ять «Історію чаклунства в Новій Англії» Коттона Мезера, в непогрішність якої, слід зазначити, вірив усією душею.

      Загалом, він був химерним поєднанням лукавства і простодушності. Його пристрасть до надприродного і здатність перетравлювати взаємовиключні речі були воістину вражаючими, причому обидві названі властивості зміцнювалися в ньому у міру тривалості перебування в цій зачарованої місцевості. Для його ненажерливої глотки не існувало ані надто грубої, ані занадто безглуздої байки. Як часто і з якою насолодою, закінчивши після полудня заняття в школі, розтягувався він на пишному ложі з конюшини на березі маленького потічка, що дзюрчав близько шкільної будівлі, і віддавався тут вивченню сповнених жахіть стародавніх повістей Мезера, аж поки сутінки не покривали друкованої сторінки непроникною сіткою імли! І потім, коли він прямував повз болота, струмок і моторошний ліс до будинку того фермера, де цього разу перебував на постої, всякий звук, всякий голос природи, що лунали цієї зачарованої години, бентежив його розпалену уяву: стогін дрімлюги, що лунав зі схилу пагорба, квакання деревної жаби, цієї передвісниці негоди і бурі, тужливі крики сови або раптовий шурхіт стривоженого в хащах птаха. І навіть світляки, які найяскравіше виблискують у найбільш темних місцях, час від часу, коли на шляху раптом спалахне особливо яскрава точка, змушували його зупинятися з переляку. А якщо якийсь дурний жук чіпляв його в безглуздому своєму польоті, бідолаха ладен був від страху віддати Богові душу, бо вважав себе відзначеним дотиком чаклуна. Єдиний засіб, до якого він вдавався в таких випадках, – чи то щоб звільнитися від болісних думок, чи то щоб відігнати злі сили, – спів псалмів, і простодушні мешканці Сонної лощини, сидячи вечорами на ґанку своїх будинків, щоразу здригалися від страху, слухаючи його гугняві мелодії, безперервні і нескінченні, що доносилися з далекого пагорба чи з боку оповитою імлою дороги.

      Ще одним джерелом, звідки він черпав свої моторошні насолоди, були довгі зимові вечори, які він проводив зі бабусями-голландками: вони сиділи біля вогню, пряли свою вічну пряжу, в печі лускали і шипіли яблука, а він слухав їхні розповіді про духів, примар, нечисті поля, нечисті мости, нечисті струмки і особливо – про вершника без голови, або, як інколи його величали, Ґессенця з лощини. Він в свою чергу тішив їх історіями про чаклунство, зловісні знаки, недобрі прикмети і таємничі звуки – все, про що на початку заселення аж гудів Коннектикут, і лякав їх майже до нестями оповідями про комети, падаючі зірки і той тривожний факт, що земля, поза сумнівом, крутиться, і що половину доби вони проводять СКАЧАТЬ