Остап Вишня. Невеселе життя. Группа авторов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Остап Вишня. Невеселе життя - Группа авторов страница 10

СКАЧАТЬ не дозволять розпустити так «свободно» свою совість, як розпустив її Шульгін.

      Чи ви гадаєте, що де-небудь є така «свобода» слова, як у «Киевлянина» або «Київської Дуньки»?

      А свобода «зібрань» яка!

      Ви тільки почитайте, як «збирають» з київського населення «самообложеніє» на користь добрармії.

      «Зібрання» поголовні!

      Ні, таки що не кажіть, а видно людей з державним досвідом…

Павло ГрунськийДОПЕКЛО11 листопада 1919 р.

      «На Дону повстав самостійницький рух»

(Із газет)

      Добудувалися!

      – До того добудувалися, що, навіть Дон, цей «осередок тоєї Руськой государственности», – завадило!

      – Завадило так, що вже вибльовує і «ідею», і тих, хто приніс з собою цю «ідею».

      – Дончаки, нарешті, зрозуміли, якого «блага» принесли народові Денікін з кумпанією.

      Захиталася найміцніша підпора поліцейської Росії.

      – Єдиної, неділимої!

      – Захиталася, щоби упавши, задавити всю царську наволоч.

      – Не витримала, навіть, Донщина, зачарована ласкою бувшого Миколи II.

      – Зрозуміла, яку гадюку пригріла в себе за пазухою.

      – Побачила, що ця гадюка, почувши в собі більше сили, засичала на неї ж таки.

      – На того, хто пригрів її.

      – Треба було бути сліпцем, щоб не бачити намірів золотопогонної зграї.

      – І Дон був сліпцем!

      – Тепер він «прозрів»! «Прозрів» і виправить свою величезну помилку перед усіма націями бувшої Російської Держави.

      – Куди ж тепер, Ваше превосходительство?

      – Де ж тепер улаштуєте осередок «Руськой государственности»?

      – З Кубані вигнали, з Дону гонять, на Кавказі б’ють!

      – Колчака заперли аж на Амур.

      – Москва?

      – Але до неї щось «переходи» збільшуються! Краще, мабуть.

      – «Не тратьте, куме, сили».

Павло ГрунськийМаленький фельєтонШОВІНИЗМ(За що мене били, б’ють і нахваляються бити)1 січня 1920 р.

      Оповідають таке.

      Колись у Франції один француз, Шовеном його звали, якимось надзвичайно патріотичним вчинком довів про свою велику любов до рідного краю, до вітчизни. Після його такого вчинку у Франції кожен випадок доказу любови до Батьківщини, з боку чи то поодинокого громадянина, чи то цілої групи громадян, – називали шовінизмом. А люде, що цієї назви заслуговували, шовінисти тобто, з погородою її носили.

      І всі їх любили!

      І всі їх поважали!

* * *

      Почув я про це слово давненько вже.

      Було це так.

      У школі, де я вчився, влаштували вечірку. Дозволялося деклямувати й «малоросійскія проізведенія». Одним із виконавців цих «малоросійских» віршів, байок і т. и. був і я. Підлітком ще тоді був я. Деклямував, пам’ятаю, я тоді байку Глібова «Музики». І от коли я на репетиції вийшов і тарарахнув:

      – «Музики»! Українська байка Глібова!

      Начальство підійшло СКАЧАТЬ