Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник). Панас Мирний

Чтение книги онлайн.

      – Сип горілки, Галько! – гукнув на жидівку.

      – Сцо це воно буде?! – усміхнулась жидівка, на Чіпку глядя.

      Він прямо пробрався за стіл, на покуття…

      – Не питай… давай швидше!

      – Не крици, не злякалася… Дивись… скільки з хоц?

      – Та сип, що хоч, гаспидське кодло!

      – Ці ти не здурів, бува?.. Ну?.. Сип… Давай попереду гросі!

      Чіпка полапав у кишені: ні кисета, ні грошей… Він скинув свиту:

      – На! та давай швидше! – і швиргонув через стіл свиту.

      – Сцо мені з твоєї свитки?.. Вона мені непотрібна…

      Один з чоловіків, що сиділи в шинку та мовчки дивилися, що це робиться з Чіпкою, підвівся з лави, підняв з долу свиту, стряхнув, повернув у руках на всі боки.

      – Сип, Галько! – каже. – Я за свиту карбованця ложу…

      – Сцо ти карбованця? – закричала жидівка, вириваючи з рук свиту… – Цого ти місаєся не в своє діло! Вона твоя?.. Він заставля…

      – Так чого ж ти єрепенишся? Каже парубок: сип! Ну й сип…

      – Сип… сип, – запорощала жидівка. – Скілько з сипати?

      – Та давай, щоб тобі дихати не дало, проклята душа… Сип! – гуконув Чіпка на всю хату й ударив кулаком по столу – аж вікна здвигнули.

      – Ну, цетвертину всиплю…

      Жидівка мотнулась з свитою в другу кімнату, кинула на бебехи свитку, а сама вернулась з четвертиною горілки, поставила її перед Чіпкою, та й знову пішла до себе. Вона була сердита, що так дорого досталася їй свита.

      Випив Чіпка одну чарку, випив другу, випив і третю. Дзенькнуло в голові, посоловіло у віччю. Люди мовчки дивились, одначе ніхто не зважився перший забалакати.

      Коли це – увійшов у хату Яків Кабанець.

      – А що це, Чіпко? І ти вже?.. – обізвався. – Вип’ємо, значить?

      – Вип’ємо, – понуро одказав Чіпка. А далі сміліше:—вип’ємо! – А це вже гукнув на всю хату: – Вип’ємо, дядьку, так, щоб аж мізок у лобі закрутився!

      Та – гряк! по столу кулаком… Забряжчали пляшки й чарки, трохи не попадали додолу…

      Тут уже й другі промовились. Слово по слову, чарка по чарці – полилася з ротів розмова, а в роти – горілка… Підоспіли ще людці. Прийшов старий Кулик, що один на все село носив СКАЧАТЬ