Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов

Чтение книги онлайн.

      На четвертій сторінці:

      Тарасу Григорьевичу

      Шевченке

      320. С. Хлебовського до Т. Г. Шевченка

      1858. С.-Петербург

      Bądź tak dobry, kochany Tarasie, przyszlij mi mój menekin, gdyż mi jest konecznie potrzebny i niemam teraz żadnego, wszystkie odemnie poodbierali.

      Szanujący Cię

      S. Chlebowski[6].

      1859

      321. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

      17 січня 1859. С.-Петербург

      Батьку отамане кошовий

      і мій єдиний друже!

      Треба б було мені на тебе сердиться, та ні, розсердься ти перше на мене. Розсердься ти на мене за те, що я вторік ще аж у апрілі місяці получив твоє письмо ласкаве од М. М. Лазаревського та не промовив тобі й півслова й досі. Хоч би подякував за ті 10-ть карбованців, що ти во ім’я моє дав якомусь моєму братові Петрові Шевченку. Спасибі тобі, мій друже єдиний! У мене єсть брати Микита й Йосип, а Петра нема. Бог його знає, відкіля він узявся? Та дарма! Нехай собі здоровий буде. А ти здоровий і багатий. Не сердься ж на мене, мій друже єдиний, що я й досі до тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби сказать, що ніколи було, то таке слово смерділо б брехнею, а я не пошлю тобі смердячого слова.

      А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего

      Т. Шевченка.