Подорожі Лікаря Дуліттлa. На острові. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Бампо у відповідь, – якби ми засолили бувалого моряка і їли б його замість яловичини? За моїми припущеннями, він має важити більш ніж сто двадцять фунтів.

      – Скільки разів я маю тобі повторювати, що ми не в Джолліджинкі, – обірвала його Полінезія. – Такі речі не роблять на кораблях білих людей!.. Утім, – пробурмотіла вона після хвилинних роздумів, – це достобіса гарна ідея. Не думаю, що хто-небудь бачив, як він забирається на наш корабель… О небо! Але ж у нас і солі бракує. А крім того, він стовідсотково смердітиме тютюном…

      П’ята глава

      Полінезія має план

      Потім Лікар звелів мені стати за штурвал, а сам зайнявся розрахунками на карті, щоб визначити, який новий курс ми маємо взяти.

      – Я в будь-якому разі мушу йти на Капа-Бланку, – сказав він мені, коли моряк стояв спиною до нас. – Жахлива морока! Та я радше попливу назад у Паддлбі, аніж вислуховуватиму балачки цього суб’єкта всю дорогу до Бразилії.

      Це справді була жахлива персона, цей Бен Бутчер. Ви гадаєте, що кожна людина, після того як їй прямо сказали, що вона небажана, мала б достатньо гідності, аби поводити себе тихо? Та тільки не Бен Бутчер! Він і далі походжав по палубі і показував нам усе, що в нас було неправильно. Якщо його послухати, то на всьому кораблі не було жодної путньої речі: якір був прив’язаний абияк, люки не були задраєні як слід, вітрила були підвішені задом наперед, а всі наші вузли були зав’язані не так, як треба…

      Зрештою Лікар попросив його замовкнути й спуститися всередину корабля. Він відмовився, заявивши, що, поки все ще спроможний стояти на палубі, не дозволить, аби його втопили якісь суходольні невігласи.

      Це змусило нас відчути певні занепокоєння. Він був настільки здоровезним лобурякою, що неможливо було передбачити, що він здатен накоїти, якщо розійдеться по-справжньому.

      Ми з Бампо говорили про це внизу в їдальні, коли увійшли Полінезія, Джип та Чі-Чі й приєдналися до нас. І, як зазвичай, Полінезія мала план.

      – Слухайте, – сказала вона, – я впевнена, що цей Бен Бутчер контрабандист і погана людина. Я прекрасно розбираюся в моряках, не забувайте. Так-от, мені вельми не подобається його мармиза. Я…

      – Ти справді вважаєш, – перервав я, – що це безпечно, якщо Лікар перетинатиме Атлантику без жодного справжнього матроса на кораблі?

      Розумієте, у мене дуже сильно зіпсувався настрій, коли я почув, що все, що ми досі робили, було неправильним, і я почав собі уявляти, що може статися, якщо ми потрапимо в шторм, тим більше, що Міранда говорила, що погода буде гарною тільки певний час, а в нас, здається, передбачається так багато затримок. Проте Полінезія тільки зневажливо похитала головою.

      – Ох, щоб ти був здоровий, синку, – сказала вона. – Із Джоном Дуліттлом ти завжди в безпеці. Запам’ятай це. Не звертай жодної уваги на цього дурного й старого морського волоцюгу. Звісно, це чиста правда, що Лікар дійсно все робить неправильно. Але СКАЧАТЬ