Подорожі Лікаря Дуліттлa. На острові. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

      – Незаконний пасажир у трюмі, сер! – доповів він надзвичайно діловим голосом бувалого мореплавця. – Я щойно виявив його за мішками з борошном.

      – Чорт забирай! – вилаявся Лікар. – Яка морока! Стаббінсе, спустися вниз із Бампо й приведіть чоловіка сюди. Я не можу зараз залишити кермо.

      Отож Бампо і я спустилися в трюм і там за мішками з борошном знайшли чоловіка, обсипаного мукою з голови до ніг. Після того, як з нього змели більшість борошна мітлою, з’ясувалося, що це Меттью Маґґ. Ми витягли його вгору по сходах і поставили перед Лікарем.

      – Ти що, Меттью! – здивувався Джон Дуліттл. – Заради Бога, що ти тут узагалі робиш?

      – Спокуса виявилася занадто великою для мене, Лікарю, – відповів Котяче М’ясо. – Ви ж знаєте, я часто просив вас узяти мене з собою в подорожі, а ви ні разу не взяли. Ну, а цього разу, знаючи, що вам потрібен ще один чоловік, я подумав, що якщо заховаюся, аж поки корабель не запливе добряче у відкрите море, ви побачите, що я якраз те, що вам потрібно, і залишите мене. Однак я мусив лежати отак скрючившись цілі години за тими мішками, і мій ревматизм розгулявся не на жарт. Я мусив поміняти позу, і, звичайно ж, щойно я витягнув ноги, як нагодився оцей ваш африканський кок і побачив, як вони стирчать. Боже, яка жахлива хитавиця на цьому судні! Як довго вже триває цей шторм? Здається мені, це вологе морське повітря не дуже-то гарне для мого ревматизму.

      – Ні, Меттью, воно справді негарне. Не треба було тобі сюди забиратися. Ти взагалі аж ніяк не пристосований до цього способу життя. Я певен, що тривала подорож тобі б анітрохи не сподобалася. Ми зробимо зупинку в Пензансі і висадимо тебе на берег.

      – Бампо, будь ласка, спустися по сходах до моєї койки, і там у кишені мого халата ти знайдеш кілька мап. Принеси мені ту, що менша, – з помітками синім олівцем нагорі. Я знаю, що Пензанс це десь там ліворуч від нас. Але мені необхідно з’ясувати, які маяки там стоять, перед тим як я зміню курс корабля й спрямую його вздовж берега.

      – Буде зроблено, сер, – відказав Бампо, жваво розвернувся і метнувся до сходів.

      – А потім, Меттью, – продовжив Лікар, – ти зможеш сісти на диліжанс із Пензанса до Бристоля. А звідтам уже не так і далеко до Паддлбі, як тобі відомо. Не забувай приносити в мій дім корм, як завжди, по четвергах, і особливо постарайся не забувати про додаткові порції оселедця для маленьких дитинчат норки.

      Поки ми чекали на мапи, Чі-Чі і я зайнялися запалюванням ламп: зеленої з правого боку корабля, червоної – з лівого і білої – на щоглі.

      Зрештою ми почули, як хтось знову тупає по сходах, і Лікар сказав:

      – А от і Бампо з мапами нарешті.

      Проте, на наше величезне здивування, з’явився не сам-один Бампо, а аж троє людей.

      – Господи-Боже, помилуй нас! Хто це такі? – закричав Джон Дуліттл.

      – Ще двоє нелегальних пасажирів, сер, – відрапортував СКАЧАТЬ