Подорожі Лікаря Дуліттлa. На острові. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якір або нам треба буде купити пінту дьогтю. Що ж, молімося, щоб у нас не скінчилася їжа. Чому б йому не віддати їм увесь корабель і не піти собі пішки додому?

      Нарешті за допомогою мап курс корабля було змінено і, на велике полегшення для місіс Люк, ми повернули до Пензанса й твердої землі.

      Мені страшенно цікаво було подивитися, як корабель заводять у порт уночі, коли тобі дорогу вказують лиш маяк та компас. Мені здалося, що Лікар дуже спритно обійшов усі підводні камені й піщані мілини.

      Ми увійшли в цю кумедну маленьку корнуельську гавань десь об одинадцятій годині вечора. Лікар відвіз непроханих гостей на берег у шлюпці, яку ми тримали на палубі «Кроншнепа», і знайшов їм кімнати в місцевому готелі. Повернувшись, він розповів, що місіс Люк відразу ж заснула в ліжку і почувалася набагато краще.

      Тепер уже було за північ, то ж ми вирішили залишитися в гавані й зачекати до ранку, щоб знову вирушити в путь.

      Я був щасливий опинитися в ліжку, хоча й відчув, що не спати так допізна це велике задоволення. Коли я забрався на койку, що була над койкою Лікаря, і зручно загорнувся в ковдру, виявилося, що я можу дивитися прямо в ілюмінатор біля мого ліктя і, не відриваючи голови від подушки, бачити вогні Пензанса, які злегка покачувалися вгору-вниз разом із гойданням корабля, що стояв на якорі. Це було так, наче тебе заколисують, щоб ти заснув, та ще й показують маленький спектакль, щоб тебе розважити. Я саме вирішив, що мені надзвичайно подобається морське життя, як провалився в глибокий сон.

      Четверта глава

      Наші проблеми тривають

      Наступного ранку, коли ми ласували прекрасним сніданком з нирок і бекону, приготованим нашим добрим коком Бампо, Лікар сказав мені:

      – Я оце саме розмірковую, Стаббінсе, чи зупинятися мені на островах Капа-Бланка, чи йти прямо через океан до узбережжя Бразилії. Міранда каже, ми можемо розраховувати на довгий період чудової погоди – чотири з половиною тижні щонайменше.

      – Ну, взагалі-то, – відповів я, виловлюючи ложкою цукор із дна моєї чашки з какао, – я гадаю, що було б краще пливти прямо через океан, поки ми певні, що погода буде гарна. А крім того, Пурпурова Райська Птиця буде нас весь час виглядати, чи не так? Вона хвилюватиметься, що ж із нами сталося, якщо ми не прибудемо туди приблизно за місяць.

      – Правильно, все правильно, Стаббінсе. А з іншого боку, Капа-Бланка це дуже зручне місце для зупинки на шляху через океан. Якщо нам потрібні будуть припаси чи якийсь ремонт, то туди варто зазирнути.

      – А як довго нам плисти звідси до Капа-Бланки?

      – Близько шести днів. Гаразд, це ми можемо вирішити й пізніше. Найближчі два дні у будь-якому разі наш напрямок буде один і той же. Якщо ти вже закінчив сніданок, то ходімо, й будемо виходити в море.

      Піднявшись на палубу, я побачив, що наш корабель оточений білими й сірими мартинами[1], які проносилися й кружляли навколо в сонячному ранковому повітрі, СКАЧАТЬ