Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й посильні постійно прибували й відбували, доставляючи відомості про пересування ворога. А високо на деревах та на горах навкруг поселення ми могли бачити спостерігачів, які слідкували за горами на півдні.

      Довга Стріла привів іншого індіанця, коротуна, але з неймовірно широкими плечима, й представив його Лікареві як Великі Зуби, головного воїна попсіпетелів.

      Лікар викликався піти й зустрітися з ворогом, щоб спробувати обсудити всі проблеми по-мирному, замість того, щоб воювати; бо війна, сказав він, це в найкращому випадку дурна й даремна справа. Але обидва індіанці похитали головами. Цей план безнадійний, запевнили вони. Під час останньої війни, коли ми послали гонця для мирних переговорів, вороги просто рубонули його сокирою.

      Поки Лікар питав Великі Зуби, як він збирається захищати селище від нападу, спостерігачі загукали на сполох.

      – Вони йдуть! Тисячні зграї баґ-джаґдераґів стікають униз по горах!

      – Ну що ж, – промовив Лікар, – це теж входить у наші обов’язки, мені здається. Я не вірю у війну, але якщо на селище напали, ми повинні допомогти його оборонити.

      І він підібрав із землі дубця й випробував його міць на камені.

      – Оце, – сказав він, – виглядає як цілком підхожий для мене інструмент.

      І він пішов до бамбукової загорожі й зайняв своє місце поміж іншими захисниками, що очікували на ворога.

      Після цього ми всі знайшли собі якийсь різновид зброї, щоб допомогти нашим друзям, гречним попсіпетелям: я позичив лука і сагайдак, повний стріл; Джипові було достатньо своїх старих, але все ще міцних зубів; Чі-Чі набрав торбу каменюк і виліз на пальму, звідки міг жбурляти їх на голови ворогів; а Бампо помарширував услід за Лікарем до частоколу, озброєний молодим деревцем в одній руці та одвірком у другій.

      Коли ворог підійшов настільки близько, що ми вже могли побачити його з того місця, де стояли, нам дух перехопило від подиву. Усі схили гори були повністю вкриті ними – їх були тисячі й тисячі. У порівнянні з ними наша невеличка армія всередині села виглядала як мізерна жменька.

      – Святі заступники! – прошепотіла Полінезія. – Наша купка оборонців не має жодного шансу проти цієї орди. Е ні, так не піде! Я полетіла шукати підмоги.

      Куди вона летить і яку таку підмогу збирається знайти – про це я не мав жодного уявлення. Вона просто була тут поряд і щезла. Але Джип, який теж чув її, просунув свого носа між бамбуковими стеблами в огорожі й сказав:

      – Вельми ймовірно, вона полетіла по Чорних Папуг. Сподіваймося, що знайде їх учасно. Тільки подивися на цих огидних розбишак, що спускаються вниз по камінню, – їх мільйони! У цьому бою нам усім буде дуже потрібною надія.

      І Джип мав рацію. Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як наше поселення було повністю оточене величезною масою баґ-джаґдераґів, що ревли й бісилися з люті.

      Тепер я знову підхожу до такої частини оповіді про нашу мандрівку, де події відбуваються СКАЧАТЬ